Романтизм (1810–1900)

XIX століття поставило в центр почуття, особистість і природу; фортепіано стало королем інструментів.

На початку XIX століття митці й письменники вимагали права виражати особисті почуття: пристрасть, меланхолію, мрії, любов до природи. Композитор уже не був слугою двору чи церкви, а став незалежним митцем, що жив із концертів, учнів і видань.

Фортепіано глибоко змінилося: подвійна репетиція Ерара (що дає змогу дуже швидко повторювати ноту), металева рама, сильніший натяг струн, ширша клавіатура. Інструмент став потужним і співучим і з’явився в кожному міщанському домі. Ліст винайшов сольний фортепіанний концерт-рецитал; Шопен писав майже лише для свого інструмента.

Романтична музика однаково любить короткі поетичні характерні п’єси (ноктюрн, експромт, пісня без слів, дитячі сцени) і величезні твори (симфонії Брамса, опери Верді й Вагнера). Гармонія збагатилася хроматизмами й далекими модуляціями; права педаль огортає звук.

Темп став гнучкішим (rubato: ти «крадеш» час в однієї ноти і віддаєш його іншій). Музика розповідала історії й малювала краєвиди: це програмна музика, від «Фантастичної симфонії» Берліоза до симфонічних поем Ліста. На гітарі Таррега заклав основи сучасної техніки.

Характерні риси

  • Довгі, співучі, дуже виразні мелодії
  • Хроматична гармонія, сміливі модуляції
  • Rubato: гнучкий темп на службі виразності
  • Щедре використання правої педалі
  • Крайні динамічні контрасти, від ppp до fff
  • Видовищна віртуозність (Ліст, Паганіні)

Типові форми

  • Характерна п’єса: ноктюрн, експромт, балада
  • Lied і романс
  • Концертний етюд
  • Симфонічна поема
  • Велика опера і музична драма
  • Вальс, мазурка, полонез

Інструменти

  • Сучасне фортепіано (металева рама, подвійна репетиція)
  • Великий симфонічний оркестр
  • Голос (опера, Lied)
  • Гітара Торреса

Композитори

Слухати й грати