Robert Schumann (1810–1856)

Поет романтичного фортепіано, критик і мрійник: його цикли коротких п’єс — від «Дитячих сцен» до «Альбому для юнацтва» — поєднують літературну уяву й ніжність.

Син книгаря й видавця, Роберт Шуман виріс серед книжок і роками вагався між літературою та музикою. Він вивчав право, а потім присвятив себе фортепіано під керівництвом Фрідріха Віка; травма правої руки поклала край його мріям про кар’єру віртуоза і повернула його до композиції. 1840 року, попри опір Віка, він одружився з його донькою Кларою, однією з найвидатніших піаністок століття.

1834 року він заснував Neue Zeitschrift für Musik — журнал, у якому підтримував Шопена, Берліоза, а згодом молодого Брамса. Свої статті він підписував іменами вигаданих персонажів — палкого Флорестана і мрійливого Евзебія, двох сторін своєї особистості, що з’являються і в його музиці.

1830-ті роки були присвячені майже винятково фортепіано: Метелики, Карнавал, Kreisleriana, Фантазія op. 17, Дитячі сцени. Потім настав «рік пісні» (1840), симфонії, Фортепіанний концерт, а 1848 року — Альбом для юнацтва, написаний для доньок. Страждаючи від тяжкої психічної хвороби, останні роки він провів у лікарні в Енденіху, поблизу Бонна, де й помер 1856 року.

Шуман вчить піаністів змушувати кілька голосів співати в одній руці, за кілька тактів утверджувати характер і гратися з ритмом (синкопи, зміщені акценти). Його збірки для дітей — одні з найкращих педагогічних п’єс, будь-коли написаних.

Ноти для фортепіано (31)