Johannes Brahms (1833–1897)

Спадкоємець Баха і Бетховена, він дав романтизмові міцну архітектуру й глибоке тепло — від великих симфоній до інтимних інтермецо.

Син контрабасиста, Брамс виріс у Гамбурзі й змалку грав на фортепіано, щоб заробляти на життя. 1853 року він познайомився з Робертом і Кларою Шуман; Роберт представив його музичному світові як довгоочікуваного нового генія. Клара все життя лишалася його близькою подругою і порадницею.

Оселившись у Відні в 1860-х, він став однією з провідних музичних постатей міста. Писав він повільно і багато знищував: його Перша симфонія з’явилася лише 1876 року. Далі були ще три симфонії, два фортепіанні концерти, Скрипковий концерт, Німецький реквієм, безліч камерної музики та багато пісень.

У фортепіанній музиці сонати й великі варіаційні цикли юності (на теми Генделя і Паганіні) пізніше поступилися збіркам коротких п’єс (op. 116–119) — інтермецо й баладам великої інтимності. Його Вальси op. 39 і Угорські танці, спершу написані для фортепіано в чотири руки, — серед найпопулярніших його творів.

Брамс помер у Відні 1897 року. Від піаністів він вимагає повного, теплого звуку, балансу в щільній фактурі та володіння поліритмією (два проти трьох, геміоли).

Ноти для фортепіано (3)