Felix Mendelssohn (1809–1847)

Онук філософа Мозеса Мендельсона, Фелікс виріс у Берліні в заможній освіченій родині. Він почав писати дуже рано: у шістнадцять — Струнний октет, у сімнадцять — увертюру до «Сну літньої ночі» (A Midsummer Night’s Dream), два шедеври дивовижної зрілості. Його сестра Фанні Гензель, сама визначна композиторка, усе життя лишалася його музичною повірницею.

1829 року він продиригував у Берліні Баховими «Страстями за Матвієм» (St Matthew Passion) — твором, забутим від смерті композитора: цей концерт знаменує початок відродження Баха. Він багато подорожував (Італія, Шотландія, Англія), і це надихнуло «Італійську» та «Шотландську» симфонії й увертюру «Гебриди» (The Hebrides).

З 1835 року він очолював оркестр лейпцизького Гевандгауза, а 1843 року заснував Лейпцизьку консерваторію. Помер у Лейпцигу 1847 року, у тридцять вісім, через кілька місяців після Фанні.

За фортепіано його Пісні без слів (вісім зошитів) започаткували жанр: співана мелодія, яку супроводжує та сама або інша рука, — як пісня без тексту. Вони вчать балансу між мелодією і супроводом, легких пальців у швидких епізодах і ясності артикуляції, успадкованої від Баха і Моцарта.