Frédéric Chopin (1810–1849)

Поет фортепіано: майже вся його музика написана для цього інструмента, чий співучий звук, гармонію і техніку він винайшов наново.

Син батька-француза і матері-польки, Шопен виріс у Варшаві, де навчався в консерваторії в Юзефа Ельснера. Вундеркінд, свій перший полонез він видав у сім років. 1830 року він покинув Польщу — за кілька тижнів до Листопадового повстання — і вже ніколи не повернувся.

Оселившись 1831 року в Парижі, він став піаністом салонів і бажаним учителем аристократії. Публічні концерти давав рідко, віддаючи перевагу камерній обстановці. Його стосунки з письменницею Жорж Санд (1838–1847) збігаються з його найплідніших роками, поділеними між Парижем і Ноаном. Хворий на туберкульоз, він помер у Парижі 1849 року, у тридцять дев’ять.

Його доробок поєднує короткі форми (ноктюрни, прелюдії, вальси, мазурки, етюди) з великими творами (балади, скерцо, сонати, Баркарола). У ньому злилися bel canto італійської опери, контрапунктична строгість Баха, якого він шанував, і ритми польських танців. Його хроматична гармонія передвіщає Вагнера і Дебюссі.

Для піаністів Шопен — повна школа: співуче legato, витончена педаль, rubato, незалежність рук і етюди, що перетворюють кожну технічну трудність на поезію.

Ноти для фортепіано (39)