Фолк (1930–2026)

У 1920–1930-х американські звукозаписні компанії записували сільську музику: співаків з Аппалачів, скрипалів, співочі родини на кшталт Carter Family, блюзменів. Збирачі, як-от Джон і Алан Ломакси, об’їздили країну для Бібліотеки Конгресу. Ця спадщина стала підґрунтям фолку.

За часів Великої депресії Вуді Гатрі мандрував Америкою з гітарою, співаючи про життя бідняків і заробітчан; 1940 року він написав This Land Is Your Land. Піт Сіґер продовжив його справу і змушував публіку співати. У 1950–1960-х фолк-відродження заповнило кав’ярні Ґрінвіч-Вілледжу: Джоан Баез, а потім Боб Ділан, який писав протестні пісні, перш ніж 1965 року взяти до рук електрогітару.

На акустичній гітарі фолк виробив цінні прийоми: акомпанемент відкритими акордами, перебір, коли великий палець чергує басові ноти, а інші пальці грають мелодію (бас Тревіса, «Travis picking»), відкриті строї. Джон Фейгі та його послідовники перетворили це на особисту інструментальну музику — «American primitive guitar».

Словом «фолк» називають і відродження в інших країнах: британський та ірландський фолк, французьку шансон з увагою до тексту, нуева кансьйон у Латинській Америці. Що їх об’єднує: один голос, один інструмент, слова, які мають значення.