Енгармонізм: один звук, кілька назв
Теорія музики · Ноти і нотний стан · Рівень 3 · 8 хв
Чорну клавішу між До і Ре можна назвати До♯ або Ре♭. На фортепіано обидві назви означають ту саму висоту: це енгармонічно рівні звуки. Кожна клавіша має дві-три можливі назви.
| Клавіша | Енгармонічні назви |
|---|---|
| чорна клавіша між До і Ре | До♯ = Ре♭ (= Сі𝄪) |
| чорна клавіша між Фа і Соль | Фа♯ = Соль♭ (= Мі𝄪) |
| біла клавіша Фа | Фа = Мі♯ = Соль𝄫 |
| біла клавіша До | До = Сі♯ = Ре𝄫 |
| біла клавіша Мі | Мі = Фа♭ = Ре𝄪 |
M:4/4 L:1/4 K:C ^C2 _D2 | ^E2 F2 | B2 _c2 | ^^F2 G2 |]
У кожному такті та сама висота звучить двічі, записана двома різними способами.
То навіщо дві назви?
Бо написання ноти розкриває її функцію. Кілька принципів:
- Гама використовує кожну ноту рівно один раз. Гама Ре мажор пишеться Ре Мі Фа♯ Соль Ля Сі До♯ — а не Ре Мі Соль♭ Соль…, що пропустило б Фа і повторило Соль.
- Інтервали залежать від назв нот. До–Мі♭ — (мала) терція, До–Ре♯ — (збільшена) секунда, хоча на фортепіано вони звучать однаково.
- Напрямок мелодії: висхідну хроматичну лінію зазвичай пишуть дієзами (До, До♯, Ре), низхідну — бемолями (Ре, Ре♭, До).
А ти знаєш? На фортепіано, налаштованому в рівномірній темперації, октава поділена на дванадцять однакових півтонів, тож До♯ і Ре♭ — точно та сама висота. А от скрипалі й співаки, які можуть підлаштовувати інтонацію, іноді інтонують їх ледь-ледь по-різному залежно від контексту.
Спосіб: щоб знайти енгармонічну рівну ноту, рахуй півтони. Мі♯ = Мі + 1 півтон = Фа. До♭ = До − 1 півтон = Сі. Сі𝄪 = Сі + 2 півтони = До♯.
← Знаки альтерації: дієз, бемоль, бекар · Ключі «до» і читання в усіх ключах →