Розриви XX століття: Стравінський, Шенберг, Барток

На початку XX століття Європа пережила небачене прискорення: електрика, автомобілі, літаки, кіно, а потім Перша світова війна. Мистецтва шукали нових мов: кубізм Пікассо, абстракція Кандинського, психоаналіз Фрейда у Відні. У музиці три постаті втілюють три різні розриви: Шенберг поставив під сумнів тональність, Стравінський перетворив ритм на первісну силу, Барток вирушив до сіл на пошуки музики, давнішої за Європу салонів.

Шенберг: кінець тональності

Майже три століття західна музика спиралася на тональність: центральну ноту (тоніку) і акорди, що створюють напругу, а потім розв’язуються. У Вагнера, Малера чи Штрауса хроматизм так розтягнув систему, що вона, здавалося, ось-ось не витримає. Арнольд Шенберг (1874–1951), віденець, починав у дусі пізнього романтизму, а близько 1908–1909 років зробив стрибок: його музика стала атональною, без тоніки й без ієрархії між нотами. 1912 року Місячний П’єро увів голос, що перебуває посередині між співом і мовленням, — так званий Sprechgesang.

Щоб упорядкувати цю свободу, Шенберг на початку 1920-х років розробив додекафонний метод: дванадцять нот хроматичної гами розміщують у сталому порядку — серії, — що дає матеріал для всього твору. Його учні Альбан Берг (опера Воццек, прем’єра 1925 року) і Антон Веберн (п’єси граничної стислості) утворили разом із ним так звану «Нововіденську школу». Приклад серії і того, як із нею працювати, наведено в уроці XX століття.

Стравінський: удар ритму

Ігор Стравінський (1882–1971), російський учень Римського-Корсакова, написав для «Російських балетів» Сергія Дягілєва в Парижі три балети, що його прославили: Жар-птиця (1910), Петрушка (1911) і Весна священна. Прем’єра Весни 29 травня 1913 року в Театрі Єлисейських Полів спричинила скандал, що став легендарним. Що шокувало: вбивані акорди, непередбачувані акценти, метри, що змінюються майже в кожному такті, короткі мелодії з російської народної музики, повторювані, як замовляння.

Ось принцип змінних метрів у прикладі, написаному для цього уроку (не цитата): базова пульсація (восьма) лишається незмінною, але групи без попередження видовжуються й коротшають.

M:2/4
L:1/8
Q:1/8=240
K:C
!>!c2 e g | [M:3/8] !>!f e d | [M:2/4] !>!c B c d | [M:5/8] !>!e2 !>!d c B | [M:3/8] !>!c3 |]

У Петрушці Стравінський також накладає дві далекі тональності (це називають політональністю). Ідею легко спробувати на фортепіано: права рука грає акорд Фа-дієз мажор, ліва — акорд До мажор (загальний приклад):

M:4/4
L:1/4
Q:1/4=90
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
K:C
[V:RH] ^c ^A ^F ^A | ^c2 ^f2 |]
[V:LH] [C,E,G,]2 [C,E,G,]2 | [C,E,G,]4 |]

Після війни Стравінський змінив курс: у Пульчинеллі (1920) він переосмислив музику XVIII століття із сучасними гармоніями. Це був неокласицизм, яким пішли також Прокоф’єв, Пуленк і Гіндеміт. Стравінський переосмислював себе все життя і в 1950-х роках навіть перейняв серійну техніку.

Барток: народна музика вглиб

З 1905 року Бела Барток (1881–1945) їздив сільською місцевістю Угорщини, Румунії та Словаччини, часто разом із другом Золтаном Кодаї, возячи з собою фонограф із восковими валиками. Він записав тисячі селянських пісень і транскрибував їх із науковою точністю. Він знайшов у них старовинні лади, асиметричні ритми (метри на 5, 7 чи 9 долей) і мелодії, що не мали нічого спільного з «угорськими» салонними мелодіями, популярними в XIX столітті. Цей матеріал живив усю його творчість: Румунські народні танці, Мікрокосмос для фортепіано, шість струнних квартетів, Концерт для оркестру (1943).

На що звертати увагу

• Атональність (Шенберг, Берг, Веберн): немає «домашньої» ноти, до якої все повертається; напружені інтервали, різко контрастні виразові жести.
• Рушійний ритм (Стравінський, Барток): зміщені акценти, змінні метри, уперті остинато, ударні на першому плані.
• Народні барви (Барток, Кодаї): старовинні лади, короткі повторювані мелодії, нерегулярні танцювальні ритми.
• Неокласицизм: старовинні форми (сюїта, concerto grosso), прозорі фактури, але акорди, що навмисно «рипають».

Що послухати

• Стравінський: Весна священна, Петрушка, Історія солдата.
• Шенберг: Просвітлена ніч (ще тональна), Місячний П’єро; Берг: Скрипковий концерт.
• Барток: Румунські народні танці, Музика для струнних, ударних і челести, Концерт для оркестру.