Гайдн і Моцарт

Різниця у віці — двадцять чотири роки; вони глибоко шанували один одного і мали протилежні долі. Йозеф Гайдн тридцять років прослужив у князя, перш ніж на старість стати європейською знаменитістю. Вольфганг Амадей Моцарт, вундеркінд, якого показували по всій Європі, намагався жити вільним музикантом і помер у тридцять п’ять. Удвох вони дали класичному стилю його найбільші шедеври.

Гайдн, слуга, що став знаменитим

Йозеф Гайдн (1732–1809), син стельмаха з Рорау в Нижній Австрії, співав у хорі хлопчиків собору Святого Стефана у Відні, а потім ледве заробляв на життя уроками. 1761 року він вступив на службу до князів Естергазі, однієї з найбагатших родин Угорщини, і пробув там майже тридцять років. Він носив лакейську ліврею, керував оркестром і писав на замовлення для свят, оперного театру й капели палацу Естергаза, далеко від усього світу. Пізніше він казав, що ця ізоляція змусила його стати оригінальним.

Його гумор став відомим. У Симфонії № 45, «Прощальній» (1772), музиканти, яких надто довго тримали далеко від родин, під час фіналу по одному залишають сцену (гасячи, за переказами, свої свічки), доки не лишаються тільки дві скрипки: князь, кажуть, зрозумів натяк і відпустив усіх.

Коли 1790 року помер князь Ніколаус, Гайдн нарешті став вільним. Імпресаріо Йоганн Петер Саломон запросив його до Лондона, де він побував двічі (1791–1792 і 1794–1795) і тріумфував зі своїми останніми дванадцятьма симфоніями. У № 94, «Сюрприз», повільна частина починається дуже простою темою, зіграною тихо, яку повторюють ще тихіше… а потім вибухає акорд fortissimo з ударом литавр. Ось початок теми:

M:2/4
L:1/8
Q:1/4=72
K:C
!p!C C E E | G G E2 | F F D D | B, B, G,2 |]

Гайдн написав понад сто симфоній і майже сімдесят струнних квартетів: його називають «батьком симфонії» і «батьком струнного квартету». Наприкінці життя, натхненний ораторіями Генделя, почутими в Лондоні, він створив Створення світу (1798) і Пори року. Його гімн на честь імператора Франца (1797) нині є мелодією державного гімну Німеччини.

Моцарт, вундеркінд

Вольфганг Амадей Моцарт народився в Зальцбурзі 1756 року. Його батько Леопольд, шанований скрипаль і педагог, рано розпізнав геній сина і старшої доньки Наннерль. Він возив їх у довгі турне: Мюнхен, Відень, Париж, Лондон (де восьмирічний Вольфганг зустрів Йоганна Крістіана Баха), потім Італія. Хлопчик грав із зав’язаними очима, імпровізував на задану тему і писав свої перші симфонії.

Дорослим Моцарт тяжко переносив службу в князя-архієпископа Зальцбурзького Колоредо. 1781 року він порвав із ним і оселився у Відні як вільний музикант: на ті часи майже нечувана ставка. Він жив з уроків, з концертів, які сам організовував (для них він писав свої великі фортепіанні концерти), з видань і оперних замовлень. Заможні роки чергувалися з боргами.

Моцарт і опера

Театр — це те, де Моцарту немає рівних. Його персонажі — не шаблонні типи: вони смішні, жорстокі, закохані, неоднозначні, і музика часто каже те, чого вони не договорюють. В ансамблях кілька персонажів співають різні почуття одночасно, і ми все розуміємо.

• Викрадення із сералю (1782), німецькою з розмовними діалогами (зінгшпіль).
• Три італійські опери на лібрето Лоренцо да Понте: Весілля Фігаро (1786), Дон Жуан (1787, прем’єра в Празі), Così fan tutte (1790).
• Чарівна флейта (1791), популярний зінгшпіль, прем’єра якого відбулася в передміському віденському театрі, — суміш казки, комедії й символізму.

Моцарт помер у Відні 5 грудня 1791 року, залишивши незавершеним свій Реквієм; його завершив учень Франц Ксавер Зюсмайр. Він залишив понад шістсот творів, які в XIX столітті каталогізував Людвіг фон Кехель (звідси номери «K.» або «KV»). А вбивче суперництво із Сальєрі, яке популяризував фільм Амадей, — це легенда.

Дружба

Обидва познайомилися у Відні в 1780-х роках і часом грали разом квартети. Моцарт присвятив Гайднові шість струнних квартетів (видані 1785 року), визнаючи, чим йому завдячує. А Гайдн, за листом Леопольда Моцарта, сказав йому, що його син — найбільший композитор, якого він знає. Ось початок славетної Eine kleine Nachtmusik («Маленької нічної серенади», 1787), взірця класичної ясності:

M:4/4
L:1/8
Q:1/4=132
K:G
G2 zD G2 zD | GDGB d2 z2 | c2 zA c2 zA | cA^FA D2 z2 |]

На що звертати увагу

• У Гайдна: дотепність, несподіванки (раптові паузи, фальстарти) і мистецтво будувати все з крихітного мотиву.
• У Моцарта: мелодії, що співають, як оперні арії, досконалі пропорції і раптові тіні (мінорні епізоди) під світлом.

Послухай

• Гайдн: Симфонію № 94 «Сюрприз»; Симфонію № 45 «Прощальну» (фінал); квартет «Імператорський», op. 76 № 3.
• Моцарт: Весілля Фігаро (увертюра); арію Цариці ночі з Чарівної флейти; Фортепіанний концерт № 21 (повільна частина); Реквієм (Lacrimosa).