Ludwig van Beethoven (1770–1827)

Бетховен народився в Бонні в родині придворних музикантів і дуже рано прославився як піаніст та імпровізатор. 1792 року він переїхав до Відня, брав уроки в Гайдна і швидко став найбільш шанованим піаністом аристократичних салонів.

Наприкінці 1790-х він почав втрачати слух. 1802 року він написав «Гайлігенштадтський заповіт» — болісного листа до братів, де зізнавався у своєму розпачі й рішучості жити заради мистецтва. Далі з’явилися героїчні твори: «Героїчна» симфонія, сонати «Аврора» (Waldstein) і «Апасіоната», опера Fidelio.

Майже цілком глухий наприкінці життя, він створив свої найпровидчіші твори: пізні фортепіанні сонати, Варіації на тему Діабеллі, Missa solemnis, Дев’яту симфонію з «Одою до радості» та пізні струнні квартети.

Його 32 фортепіанні сонати часто називають «Новим Заповітом» піаніста (а «Старим» — Добре темперований клавір Баха). Вони використовують усю клавіатуру, крайні контрасти й педаль. Скромніші п’єси — До Елізи, легкі сонати op. 49, багателі — ідеальний вхід у його світ.