Рок (1950–2026)

На початку 1950-х афроамериканський ритм-енд-блюз із його блюзовими сітками, потужним бекбітом і саксофонами зустрівся з музикою кантрі білих південців. Радіо і 45-обертові сингли дісталися нового покоління молоді з кишеньковими грошима. Рок-н-рол вибухнув близько 1954–1956 років з Елвісом Преслі, Літтл Річардом, Фетсом Доміно і Чаком Беррі, чиї гітарні рифи стали взірцями.

Суцільнокорпусна електрогітара (Fender, потім Gibson Les Paul) і підсилювач уможливили гучний, перевантажений звук. У 1960-х британські гурти (the Beatles, the Rolling Stones, the Who), а потім Джимі Гендрікс заново винайшли рок з американського блюзу; рок став мовою альбомів і студій.

Згодом рок розгалузився на безліч стилів: хард-рок і метал (важчі), прогресивний рок (натхненний класичною музикою), панк (коротко, швидко, три акорди), нова хвиля, ґранж, інді… Є місце і для фортепіано — від буґі Літтл Річарда і Джеррі Лі Льюїса до балад Елтона Джона.

Для учнів рок починається з кількох простих прийомів: пауер-акорди (основний тон і квінта), повторюваний риф, ударні, що б’ють на 2-гу і 4-ту долі (бекбіт), і блюзова сітка, яка трапляється в сотнях пісень.