Джаз (1910–2026)

Джаз народився на початку XX століття в Новому Орлеані — портовому місті, де зустрілися духові оркестри, регтайм, блюз, церковна і карибська музика. Гурти грали на вулицях, на парадах і танцях; кілька інструментів імпровізували одночасно довкола мелодії. Першу джазову платівку записали 1917 року.

У 1920-х Луї Армстронг зробив імпровізатора-соліста зіркою джазу; це доба новоорлеанського джазу і фортепіанного страйду. У 1930-х великі свінгові оркестри (Дюк Еллінгтон, Каунт Бейсі) змусили танцювати всю Америку. У 1940-х бібоп Чарлі Паркера і Діззі Гіллеспі прискорив темпи й ускладнив гармонію: джаз став музикою для слухання.

Далі прийшли кул-джаз, модальний джаз (Kind of Blue Майлза Девіса, 1959), фрі-джаз, джаз-рок… У Європі гітарист Джанго Рейнхардт у 1930-х винайшов циганський джаз. У Бразилії джаз злився із самбою і дав босанову.

Що об’єднує всі ці стилі: імпровізація на послідовність акордів, свінг (нерівні восьмі й акценти на 2-гу і 4-ту долі), розширені акорди (септакорди, нонакорди) і послідовність ii–V–I — кістяк стандартів.