Артикуляція: legato, staccato, акценти
Теорія музики · Виразність: динаміка, артикуляція, знаки · Рівень 2 · 10 хв
Артикуляція описує, як ноти пов’язуються і як їх беруть: зв’язно чи відокремлено, з наголосом чи легко. Це «вимова» музики: та сама фраза з іншою артикуляцією цілком змінює характер.
| Знак | Назва | Як грати на фортепіано |
|---|---|---|
| дуга (ліга) | legato | зв’язні ноти: відпускай клавішу лише тоді, коли натискаєш наступну |
| крапка | staccato | відокремлено, коротше (приблизно вдвічі), з легким відскоком зап’ястя |
| клинець | staccatissimo | дуже коротко, гостро |
| горизонтальна риска | tenuto | витримати повну тривалість, з легкою вагою |
| > | акцент | сильніший удар, ніж у сусідніх нот |
| ^ | marcato | важкий, «викарбуваний» акцент |
| крапки під лігою | portato (mezzo-staccato) | посередині між legato і staccato, кожна нота трохи відокремлена |
M:4/4 L:1/4 Q:1/4=90 K:C (C D E F) | .G .G .G z | !tenuto!c !tenuto!B !tenuto!A !tenuto!G | !>!C !>!E !>!G z | (.c .B .A .G) | !wedge!c !wedge!G !marcato!c2 |]
Фразувальні ліги
Довга дуга над цілою фразою — це фразувальна ліга: як подих співака. Грай усередині неї legato і «вдихни» (легке полегшення, крихітна цезура) наприкінці дуги. У короткій лізі на дві ноти перша нота трохи наголошена, а друга легша й коротша: класичне «зітхання» Моцарта і Гайдна.
M:4/4 L:1/4 Q:1/4=80 K:C (e d) (c B) | (A G) c2 | (d c) (B A) | G4 |]
Фортепіанне legato — ілюзія: фортепіанна нота починає згасати, щойно прозвучала. Щоб навіяти безперервну лінію, з’єднуй клавіші без проміжку й без накладання і веди динаміку так, щоб кожна нота підхоплювала попередню на схожій гучності.
Типова помилка: грати staccato, сильно вдаряючи. Staccato — про тривалість, а не гучність: staccato може (і часто має) бути piano і легким.
Коли жодного знака немає, умовність залежить від стилю: у Баха звичне легке «non legato»; у романтичній музиці природніше legato за замовчуванням. Добрі (уртекстові) видання лишають цей вибір виконавцеві.