Класицизм (бл. 1750–1820)
Історія музики · Фортепіано крізь історію · Рівень 3 · 14 хв
Після складності барокового контрапункту композитори шукали ясності, рівноваги і природності. Це епоха Гайдна, Моцарта і молодого Бетховена з центром у Відні — і час, коли раннє фортепіано витіснило клавесин.
Особливості
- Мелодія із супроводом: ясна мелодія в правій руці над стриманим супроводом лівої (альбертієві баси, повторювані акорди).
- Регулярні фрази: 4 + 4 такти, запитання й відповіді (див. урок про період).
- Форми: соната, рондо, тема з варіаціями, менует із тріо.
- Внутрішній контраст: кілька характерів в одній частині (протиставлені теми).
- Нова динаміка: p, f, sf, crescendo, які уможливило раннє фортепіано.
Композитори і твори, які варто послухати
| Композитор | Твори |
|---|---|
| Карл Філіп Емануель Бах (1714-1788) | Сонати, фантазії; трактат про мистецтво гри на клавірі (1753) |
| Йозеф Гайдн (1732-1809) | 62 сонати, зокрема соната До мажор Hob. XVI:35 |
| Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791) | Сонати K. 545 («facile») і K. 331 (Rondo alla turca), Фантазія ре мінор K. 397 |
| Муціо Клементі (1752-1832) | Сонатини op. 36, Gradus ad Parnassum |
| Людвіг ван Бетховен (1770-1827) | «Патетична» соната op. 13 і «Місячна» op. 27 № 2, сонати op. 49, «До Елізи» |
Альбертієві баси
Названий на честь Доменіко Альберті, це найтиповіший класичний супровід: розкладений акорд за схемою нижній – верхній – середній – верхній.
M:4/4
L:1/8
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
K:C
[V:RH] "C"e4 g2 e2 | "G7"d4 f2 d2 | "C"c2 e2 "G7"d2 B2 | "C"c8 |]
[V:LH] C,G,E,G, C,G,E,G, | B,,G,F,G, B,,G,F,G, | C,G,E,G, B,,G,F,G, | C,G,E,G, C,4 |]
Як грати в стилі
- Легка, рівна ліва рука: альбертієві баси мають шепотіти, а не гупати. Великий палець (повторювана нота) тримай дуже легким.
- Ліги = артикуляція: класична ліга закінчується легким полегшенням останньої ноти.
- Аподжіатури на долю, з опорою, з м’яким розв’язанням.
- Педаль: ощадна, щоб розфарбувати чи з’єднати кілька акордів, але ніколи не щоб приховати.
- Темп: рівний; rubato стримане, на службі мелодії.
Думай про оперу й оркестр: Моцарт пише для фортепіано, ніби для співаків та інструментів. Запитай себе: «Цей фрагмент — сопрано, скрипки, валторни?» Твоє туше зміниться.
Поширена помилка: плутати ясність із сухістю. Класична музика потребує співучого, округлого звуку — просто без надмірностей.