Вступи, закінчення і назви

Кажуть, що другого шансу справити перше враження не буває… і що слухачі найкраще запам’ятовують кінець. Посередині твоя п’єса може бути розкішною, але якщо вона починається холодно й обривається на півслові, здаватиметься незавершеною. Цей урок дає перевірені рецепти, як елегантно «відчинити двері» і «зачинити двері», а потім вбрати п’єсу в назву й виконавські позначки, що ведуть виконавця.

Вступ: створюємо світ

Вступ має три завдання: утвердити тональність, задати темп і характер, створити очікування. Найпоширеніші рішення:

• Вемп (vamp): два чи чотири такти самого акомпанементу, як килим, що розстеляють перед появою мелодії. Таке рішення в піснях, ноктюрнах і музиці до фільмів.
• Анонс мотиву: даєш почути голову теми (часто в басу або довгими нотами), щоб вухо потім її впізнало.
• Домінантовий органний пункт: Соль, витримане чи повторюване в басу (у До мажорі), створює напругу, яка «кличе» тему почати з тоніки.
• Повільний вступ: кілька урочистих акордів перед Allegro, у манері Гайдна.

Ось вемп: два такти акомпанементу восьмими (C, ля мінор), а потім на тому самому циклі вступає мелодія. І піаніст, і слухач мали час «умоститися».

M:4/4
L:1/8
Q:1/4=80
K:C
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] "C" z8 | "Am" z8 | "C" e3 d c2 G2 | "Am" A6 z2 |]
[V:LH] C,G,CG, C,G,CG, | A,,E,A,E, A,,E,A,E, | C,G,CG, C,G,CG, | A,,E,A,E, A,,E,A,E, |]

Закінчення: продовжити, відтягнути, здивувати

Автентичної каденції (V–I) досить, щоб завершити фразу, але рідко — щоб завершити цілу п’єсу: закінчення має важити більше, ніж каденції дорогою. Кілька технік:

1. Каденцію оминули, а потім досягли. Ти підводиш до фінальної каденції… і замість I потрапляєш на vi (ля мінор): це перервана каденція. Потім повторюєш фразу і цього разу завершуєш. Цей «фальстарт» робить справжнє закінчення набагато приємнішим.

M:4/4
L:1/8
Q:1/4=76
K:C
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] "F" c2 A2 "G7" B2 d2 | "Am" c8 | "F" c2 A2 "G7" B2 d2 | "C" c8 |]
[V:LH] [F,,F,]4 [G,,G,]4 | [A,,A,]8 | [F,,F,]4 [G,,G,]4 | [C,,C,]8 |]

2. Плагальна каденція, або «амінь». Після автентичної каденції додаєш IV–I: заспокійливий відсвіт, мов відлуння. Так закінчуються церковні гімни й чимало балад.

M:4/4
L:1/8
Q:1/4=60
K:C
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] "F" [Acf]4 [Acf]4 | "C" [Gce]8 |]
[V:LH] [F,,F,]8 | [C,,C,]8 |]

3. Пікардійська терція. П’єса в мінорі, що закінчується мажорним акордом: очікуване До♮ у ля мінорі стає До♯. Бах використовує це постійно; ефект світлий, наче сонце проривається в самому кінці.

M:4/4
L:1/8
Q:1/4=60
K:Am
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] "Dm/F" d2 c2 "E7/G#" B4 | "A" [A^ce]8 |]
[V:LH] [F,A,]4 [^G,D]4 | [A,,E,A,]8 |]

4. Кода-відлуння. Ти востаннє нагадуєш мотив, тихіше й вище, як спогад, — а потім витриманий акорд із ферматою. Додай ritardando, щоб дати часу дихати.

M:4/4
L:1/8
Q:1/4=72
K:C
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] !p! C D E C G4 | "^rit." !pp! c d e c g4 | !fermata![CEGc]8 |]
[V:LH] [C,G,]8 | [C,G,]8 | !fermata![C,,C,]8 |]

Інші можливі закінчення: тег (повторити останні такти два-три рази), затухання (цикл повторюється, поступово стихаючи, — типово для поп-музики) або відкрите закінчення (нерозв’язаний акорд, запитання, що лишається в повітрі, — бережи його для п’єс, де саме в цьому суть).

Назви і характер

Назва — не етикетка: це перша виконавська вказівка. Шуман дав п’єсам свого «Альбому для юнацтва» образні назви («Сміливий вершник», «Веселий селянин»); Саті розважався абсурдними назвами; Шопен віддавав перевагу жанровим (Ноктюрн, Мазурка, Прелюдія). Тобі відкриті три родини:

• Жанр: Вальс, Колискова, Етюд, Ноктюрн… Слухач знає, чого чекати.
• Образ: «Осінній дощ», «Маяк» — назва спрямовує уяву.
• Підморгування: несподівана назва, що додає дрібку гумору чи таємниці.

Позначення темпу й виразності

Ноти без позначок — як рецепт без температури духовки. Щонайменше вкажи: темп (позначку метронома і слово: Andante, Allegretto…), динаміку (p, mf, f, крещендо), зміни темпу (rit., a tempo) і характер (dolce, cantabile, con moto, misterioso). Можеш писати італійською, традиційною мовою музики, або своєю рідною, як Дебюссі й Саті писали французькою («Doux et triste» — «Ніжно і сумно», «Très lent» — «Дуже повільно»).

Твоя майстерня

1. Візьми одну зі своїх п’єс на вісім чи шістнадцять тактів (наприклад, з уроку твоя перша мелодія).
2. У піано-ролі додай вступ на два чи чотири такти, використавши одну з трьох технік: вемп, анонс мотиву або домінантовий органний пункт.
3. Напиши три різні закінчення: перервана, потім автентична каденція; плагальна каденція «амінь»; кода-відлуння (або пікардійська терція, якщо твоя п’єса в мінорі). Послухай і залиш найкраще.
4. Скопіюй остаточну версію в редактор ABC з назвою (T:), темпом (Q:), щонайменше двома позначками динаміки і rit.
5. Вигадай три можливі назви, по одній з кожної родини (жанр, образ, підморгування), і вибери ту, що найкраще пасує до характеру.
6. Самоперевірка: якщо зіграти лише вступ, чи вгадає хтось характер п’єси? Якщо зіграти лише останні чотири такти, чи відчувається «кінець»?