Записуємо начисто: нотація і ABC

Незаписана ідея випаровується. А погано записану ідею зіграють неправильно. У цьому уроці ти навчишся записувати свої п’єси в ABC — текстовому форматі, який використовується на всьому сайті: кількох рядків тексту досить, щоб отримати охайні ноти, які можна зіграти й надіслати іншим. Ми також розглянемо правила читабельності, яких дотримуються професійні нотогравери.

1. Заголовок: посвідчення особи п’єси

Файл ABC починається з рядків «літера: значення». Ось найважливіші:

• X:1 номер мелодії (на цьому сайті додається автоматично);
• T: назва;
• M: розмір (4/4, 3/4, 6/8…);
• L: стандартна тривалість ноти, записаної без числа (1/4 = четвертна, 1/8 = восьма);
• Q: темп, наприклад Q:1/4=100;
• K: тональність, завжди останньою (K:C, K:G, K:Am, K:F…).

T:My first melody
M:4/4
L:1/4
Q:1/4=100
K:C
C D E F | G2 G2 | A G F E | D4 |]

Результат:

T:My first melody
M:4/4
L:1/4
Q:1/4=100
K:C
C D E F | G2 G2 | A G F E | D4 |]

2. Висота, октави, тривалості, паузи, знаки альтерації

Ноти позначаються латинськими літерами: C = До, D = Ре, E = Мі, F = Фа, G = Соль, A = Ля, B = Сі. Велика C — це До першої октави; мала c — До на октаву вище; кома опускає на октаву (C,), апостроф піднімає (c'). Тривалість — це множник L: при L:1/8 C = восьма, C2 = четвертна, C4 = половинна, C3 = четвертна з крапкою, C/ = шістнадцята. Пауза — z (та сама логіка тривалостей). Знаки альтерації ставлять перед нотою: ^F = Фа♯, _B = Сі♭, =B = бекар. Тактова риска — |, фінальна подвійна риска — |].

M:4/4
L:1/8
K:G
G2 A B c2 B A | G2 ^F G _B2 =B2 | z2 d2 z d e2 | g8 |]

M:4/4
L:1/8
K:G
G2 A B c2 B A | G2 ^F G _B2 =B2 | z2 d2 z d e2 | g8 |]

Зверни увагу: у Соль мажорі (K:G) Фа вже підвищене завдяки ключовим знакам; ^F лише повторює це. Завжди рахуй кожен такт: тут 8 восьмих на такт, ні більше, ні менше.

3. Акорди, ліги і символи акордів

Акорд записують у квадратних дужках: [CEG]4 (половинна при L:1/8). З’єднувальна ліга — дефіс - після ноти; фразувальна ліга (legato) бере ноти в круглі дужки ( ). Символ акорду пишуть у подвійних лапках "G7" перед нотою: він з’являється над нотним станом і слугує як лід-шит (мелодія з акордами).

M:4/4
L:1/8
K:C
"C" [CEG]4 "F" [CFA]4 | "G" [B,DG]4- [B,DG]2 (AB) | "C" (c2 G2) [CEGc]4 |]

M:4/4
L:1/8
K:C
"C" [CEG]4 "F" [CFA]4 | "G" [B,DG]4- [B,DG]2 (AB) | "C" (c2 G2) [CEGc]4 |]

4. Два нотні стани, динаміка і репризи

Для фортепіано оголошують два голоси, об’єднані аколадою: %%staves {RH LH}, потім V:RH clef=treble і V:LH clef=bass. Далі кожен рядок починається з [V:RH] або [V:LH]. Обидві руки мусять мати точно однакову кількість тактів, а кожен такт — правильну довжину. Динаміку пишуть між знаками оклику (!p!, !mf!, !f!, !crescendo(!…), репризи — |: і :|.

M:3/4
L:1/8
Q:1/4=120
K:F
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] |: !p! c2 A2 F2 | G4 E2 | !f! c2 f2 e2 | f6 :|
[V:LH] |: F,,2 [A,C]2 [A,C]2 | C,2 [G,B,]2 [G,B,]2 | F,,2 [A,C]2 [G,B,]2 | F,,6 :|

M:3/4
L:1/8
Q:1/4=120
K:F
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] |: !p! c2 A2 F2 | G4 E2 | !f! c2 f2 e2 | f6 :|
[V:LH] |: F,,2 [A,C]2 [A,C]2 | C,2 [G,B,]2 [G,B,]2 | F,,2 [A,C]2 [G,B,]2 | F,,6 :|

5. Правила читабельності від нотогравера

Правильні ноти — не обов’язково читабельні. Професійні видавці дотримуються кількох золотих правил:

• Показуй долі: об’єднуй восьмі ребрами за долями (по дві на 2/4 чи 4/4, по три на 6/8). Порівняй нижче: ті самі шість восьмих — спершу на 3/4 (три групи по дві), потім на 6/8 (дві групи по три). Групування підказує виконавцеві, де падають наголоси.
• Паузи на долях: на 4/4 ніколи не пиши половинну паузу через 2-гу і 3-тю долі; пиши дві четвертні паузи. «Середина» такту має лишатися видимою.
• Правильний енгармонічний запис: у Ре мажорі пиши Фа♯, а не Соль♭. Висхідну ноту зазвичай записують із дієзом, низхідну — з бемолем.
• Штилі: угору нижче середньої лінії, униз — вище неї (ABC робить це автоматично).
• Додаткові лінійки: якщо їх більше трьох, зміни ключ або використай знак октави.

M:3/4
L:1/8
K:C
"^3/4" CD EF GA | G2 E4 |]

M:6/8
L:1/8
K:C
"^6/8" CDE FGA | G3 E3 |]

6. Ділися своєю роботою

Велика перевага ABC: це звичайний текст. Його можна вставити в імейл, на форум чи в чат, а співрозмовник вставить його в редактор ABC, щоб побачити й почути ноти. Зберігай свої п’єси в простому текстовому файлі: це легкий і довговічний архів усієї твоєї творчості.

Твоя майстерня

1. Відкрий редактор ABC і скопіюй перший приклад. Зміни назву, темп, потім тональність (K:G): поспостерігай, що змінюється.
2. З пам’яті запиши в ABC перші вісім тактів своєї мелодії, складеної в піано-ролі. Перевір кожен такт, рахуючи тривалості.
3. Додай ліву руку на другому нотному стані (%%staves {RH LH}) з такою самою кількістю тактів.
4. Додай символи акордів, щонайменше дві позначки динаміки, фразувальну лігу і репризу.
5. Вичитай оком нотогравера: групування ребрами за долями, правильно розставлені паузи, правильний запис знаків альтерації.
6. Самоперевірка: надішли текст знайомому музикантові (або перечитай наступного дня): чи зміг би він зіграти твою п’єсу, не поставивши тобі жодного запитання?