Пишемо бароковий менует

Бах власноруч переписував концерти Вівальді; малий Моцарт наслідував Йоганна Крістіана Баха; Брамс годинами просиджував над партитурами Генделя. Стилізація (писати «в манері когось») — це не шахрайство, а найдавніша школа композиції у світі. Ти обираєш зразок, визначаєш його «відбитки пальців», а тоді пишеш нову п’єсу, яка їх дотримується. Обмеження стилю роблять за тебе чималу частину роботи, а дорогою ти набуваєш навичок, що залишаться з тобою на все життя.

Наш перший зразок — менует, придворний танець на три, елегантний і врівноважений; кожен клавірист XVIII століття писав їх десятками.

«Відбитки пальців» стилю

• Розмір 3/4, помірний темп (четвертна близько 100–120), трохи обтяжена перша доля: це крок танцю.
• Двоголосся: ліва рука — не «акомпанемент», а друга мелодія, часто довшими тривалостями. Жодних важких щільних акордів.
• Моторний ритм: рівномірний рух восьмими, які часто переходять із руки в руку; коли один голос рухається, інший тримає ноту (комплементарний ритм).
• Регулярне фразування: фрази по 4 такти, об’єднані в періоди по 8 тактів.
• Двочастинна форма з повторами: ||: A :||: B :||. Розділ A починається в тоніці й модулює в тональність домінанти; розділ B вирушає від домінанти, робить невеликий обхід (часто через паралельний мінор) і повертається додому.
• Прикрашені каденції: трель на ввідному тоні чи на ноті перед ним позначає кінець фрази.

Зразок: Менует Соль мажор із «Нотного зошита Анни Магдалени»

Цей менует довго приписували Бахові, а нині його автором вважають Крістіана Петцольда. Ось його перші чотири такти:

M:3/4
L:1/8
Q:1/4=110
K:G
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] d2 G A B c | d2 G2 G2 | e2 c d e f | g2 G2 G2 |]
[V:LH] [G,B,D]4 A,2 | B,6 | C6 | B,6 |]

У цих чотирьох тактах — увесь стиль. Такт 1: вихор восьмих, що заповнює акорд Соль (Соль–Сі–Ре) прохідними нотами (Ля, До). Такт 2: усе зупиняється на двох повторених четвертних, ніби крок у танці. Такти 3–4: та сама ідея на сходинку вище, на акорді C — секвенція, улюблений інструмент барокового композитора. У лівій руці — довгі ноти, що рухаються поступово (Сі, До, Сі): справжня лінія, проста, але незалежна. Зіграй усю п’єсу в розділі п’єс, щоб побачити, як розділ A доходить до Ре мажору.

Модуляція в тональність домінанти: До♯, що змінює все

У Соль мажорі домінанта — Ре. Щоб туди потрапити, досить ввести ввідний тон до Ре — До♯, найкраще в акорді A (домінанта до Ре), а потім завершити автентичною каденцією. Оригінальний приклад закінчення розділу A:

M:3/4
L:1/8
Q:1/4=110
K:G
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] B2 G A B c | d2 F G A B | e2 A B ^c A | d6 |]
[V:LH] G,2 D,2 B,,2 | D,2 F,2 A,2 | A,,2 ^C,2 E,2 | D,6 |]

Такт 1: акорд G. Такт 2: акорд D, який вухо ще чує як домінанту до Соль. Такт 3: в акорді A в обох руках з’являється До♯ — вухо розуміє, що ми «переїхали». Такт 4: Ре в унісон, нова тимчасова тоніка. Зверни увагу, що руки ніколи не рухаються абсолютно однаково.

Двоголосна поліфонія

Секрет гарного менуету — діалог правої і лівої руки. Тут ліва рука бере восьмі, поки права тримає ноти, а потім вони міняються:

M:3/4
L:1/8
Q:1/4=110
K:G
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] g4 f2 | e4 d2 | c B A G F A | G6 |]
[V:LH] G,, A,, B,, C, D, B,, | C, D, E, F, G, E, | D,4 C,2 | B,,2 G,,4 |]

Такти 1–2: права рука повільно спускається (Соль, Фа♯, Мі, Ре), а ліва піднімається восьмими: протилежний рух, що створює простір і незалежність. Такт 3: ролі міняються, і права рука біжить по акорду D7 (До в басу — це септима). Такт 4: автентична каденція в Соль. Потік восьмих по суті ніколи не зупиняється: це бароковий «двигун».

Рецепт стилізації крок за кроком

1. Гармонічний план (16 тактів): A = такти 1–8, від Соль до Ре (автентична каденція в Ре у 8-му такті). B = такти 9–16: Ре, обхід через мі мінор (з Ре♯, ввідним тоном до Мі) десь у тактах 11–12, потім повернення до автентичної каденції в Соль.
2. Мотив: один такт восьмих, що пробігають акордом, а за ним такт четвертних. Це твій «крок танцю».
3. Секвенція: повтори мотив на сходинку вище чи нижче (як Петцольд у тактах 3–4).
4. Бас: одна нота на сильну долю, поступовий рух або стрибок на кварту/квінту в каденціях (Ре → Соль, Ля → Ре).
5. Каденції: такти 8 і 16, з довгою нотою (половинна з крапкою) і, можливо, треллю на попередній ноті.
6. Вичитка: перевір, чи немає паралельних квінт і чи чергуються восьмі між руками.

Твоя майстерня

1. Зіграй увесь Менует Соль мажор. Запиши, де з’являється перше До♯ і в якому такті закінчується розділ A.
2. У редакторі ABC спершу напиши лише бас свого менуету на 16 тактів за гармонічним планом вище (одна-дві ноти на такт).
3. Вигадай свій двотактовий мотив (восьмі, потім четвертні) і постав його в такти 1–2; дай йому відповідь секвенцією в тактах 3–4.
4. Допиши розділ A до каденції в Ре (використай До♯!), а потім розділ B до каденції в Соль. Додай знаки репризи |: і :|.
5. Прокрути його циклом у повільному темпі, потім на 110. Виправ кожне місце, де обидві руки грають восьмі разом довше ніж один такт.
6. Самоперевірка: чи можна під це танцювати, рахуючи «раз-два-три»? Чи чітко ти чуєш «ми вже деінде» у 8-му такті і «ми вдома» в 16-му? Якщо так, твій менует удався.