Les roses d’Ispahan (op. 39 № 4)

Gabriel Fauré · Рівень 5 (Просунутий) · романтизм · Фортепіано

Пісня 1884 року на вірш Леконта де Ліля, з східними пахощами: голос тихо погойдується над плавним супроводом восьмими. Пісня (для голосу й фортепіано) в перекладенні для фортепіано соло: права рука грає вокальну лінію разом із нотами супроводу, що лежать під нею; ліва рука грає партію фортепіано так, як вона написана. Ре мажор, 2/4, 81 такт (близько 3 хвилин), повні ноти.

▶ Зіграти цей твір з інтерактивними нотами

Як його вчити

• Спершу послухай: сайт грає твір, а ноти прокручуються.
• Режим очікування: ноти чекають на тебе на кожній ноті, у твоєму темпі.
• Виклик у темпі: грай у ритмі, з оцінкою та мапою вдалих тактів.
• Тримай спокійний, гнучкий темп, наче легке погойдування; ліва рука під мелодією залишається легкою. Часом одна рука грає два голоси: витримуй довгі ноти на всю тривалість, і нехай головна лінія співає голосніше за супровід. Ліва рука робить широкі стрибки: заздалегідь подивись на ноту, куди потрапиш, і переміщуйся завчасно, не пришвидшуючи ритм. Для акордів готуй форму руки ще в повітрі, перш ніж опустити її: усі ноти мають прозвучати разом.

Інші твори: Gabriel Fauré

• Après un rêve (op. 7 № 1)
• Lydia (op. 4 № 2)

Джерело : Arrangement Note after Note d’après la saisie CC0 du corpus OpenScore Lieder · CC0 1.0