Грай на дві октави вище (15ma) або нижче (15mb) за записане, на довжину пунктирної лінії.
1re et 2e fin (volta)
Перша і друга вольти: пронумеровані дужки над останніми тактами репризи. Першого разу грай вольту «1.» і повторюй; другого разу пропусти її і грай вольту «2.».
8va (ottava alta)
«8va» над нотами, а далі пунктирна лінія: грай на октаву вище за записане, доки триває лінія. Це позбавляє від нагромадження додаткових лінійок.
8vb (ottava bassa)
«8vb» (або 8va під нотами): грай на октаву нижче за записане на довжину пунктирної лінії. «Con 8» або «col 8» означає, що натомість треба додати нижню октаву.
A tempo
Повернення до початкового (або основного) темпу після сповільнення, прискорення чи вільного фрагмента.
Accelerando
Поступово прискорюючи — аж до наступного позначення темпу.
Accent
Знак > над або під нотою: зіграй її гучніше за сусідні, щоб вона виділялася.
Acciaccature
Короткий форшлаг (акчакатура): маленька нота з перекресленим штилем, яку грають дуже швидко, ніби «розчавлюючи» об основну ноту. Залежно від стилю припадає трохи перед долею або на неї.
Accord
Акорд: щонайменше три різні ноти, що звучать разом. У класичній гармонії акорди будують, накладаючи терції над нотою — основним тоном.
Accord arpégé
Арпеджований акорд: вертикальна хвиляста лінія перед акордом. Швидко розклади його ноти від найнижчої до найвищої, замість того щоб брати їх разом.
Accord de septième
Тризвук із доданою четвертою нотою — септимою від основного тону. Залежно від інтервалів: великий мажорний септакорд (Cmaj7), малий мінорний септакорд (Cm7), домінантсептакорд (C7), напівзменшений (Cm7♭5), зменшений септакорд (C°7).
Accord diminué, accord augmenté
Зменшений: дві малі терції (Сі-Ре-Фа), зменшена квінта, напружене звучання (символ B° або Bdim). Збільшений: дві великі терції (До-Мі-Соль♯), збільшена квінта, нестійке звучання (символ C+ або Caug).
Accord majeur
Тризвук із великої терції (4 півтони) і малої терції (3 півтони): До-Мі-Соль. Світле, стійке звучання. Символ — сама літера (C, G).
Accord mineur
Тризвук із малої терції і великої терції: Ля-До-Мі. Темніше, сумовитіше звучання. Символ — літера з «m» (Am, Dm).
Accord ouvert
Відкритий акорд: гітарний акорд біля верхнього поріжка з використанням відкритих струн (C, D, E, G, A, Em, Am…). Перші акорди, які вивчають гітаристи.
Accordage standard
Звичайний стрій гітари, знизу вгору: Мі, Ля, Ре, Соль, Сі, Мі. Сусідні струни відстоять на кварту, крім Соль-Сі — велика терція. Гітара звучить на октаву нижче за записане.
Ad libitum
«За бажанням»: виконавець вільно обирає темп фрагмента, грати чи ні необов’язкову партію, або може імпровізувати. A piacere означає майже те саме (на розсуд виконавця).
Adagietto
Трохи менш повільно, ніж adagio. Також назва короткої повільної п’єси (Adagietto з П’ятої симфонії Малера).
Adagio
Повільно і невимушено (буквально «спокійно, зручно»), трохи плинніше, ніж largo. У ширшому значенні adagio — це повільна частина сонати чи симфонії.
Agitato
«Схвильовано»: неспокійно і гарячково, часто з напористим темпом.
Allargando
«Розширюючи»: сповільнення зі збереженням або навіть посиленням гучності. Часто трапляється перед кульмінацією чи завершенням.
Allegretto
Зменшувальна форма від allegro: досить швидко і легко, але менш жваво, ніж allegro.
Allegro
«Весело»: швидко і жваво. Найпоширеніший темп перших і останніх частин сонат.
Allemande
Помірний танець у розмірі 4/4, часто перша частина барокової сюїти; зазвичай починається з короткого затакту і тече шістнадцятими.
Altération
Випадковий знак: знак, що змінює висоту ноти (дієз, бемоль, бекар, дубль-дієз, дубль-бемоль). Поставлений перед нотою, діє до кінця такту для цієї ноти в цій октаві.
Anacrouse
Затакт: нота чи кілька нот перед першою сильною долею фрази, у неповному початковому такті. Останній такт часто скорочено на стільки ж.
Andante
«Крокуючи»: помірний, спокійний рух, як неквапна хода. Ні повільно, ні швидко — головне, щоб музика рухалася вперед.
Andantino
Зменшувальна форма від andante. Сьогодні зазвичай розуміють як трохи швидше за andante, хоча деякі композитори XVIII століття вживали її для трохи повільнішого темпу: орієнтуйся на контекст.
Animato
«Пожвавлено»: з більшою живістю і поривом, часто трохи швидше. Animando = поступово пожвавлюючи.
Apoyando, tirando
Два способи звуковидобування. Апояндо (з опорою): після струни палець спирається на сусідню струну — повний звук, ідеальний для мелодій. Тірандо (без опори): палець проходить над сусідньою струною — незамінно в арпеджіо.
Appassionato
«Пристрасно»: з напругою і жаром (соната «Appassionata» Бетховена).
Appoggiature
Довгий форшлаг (аподжіатура): маленька нота перед основною, на яку вона «спирається». Звучить на долю і забирає частину тривалості основної ноти (часто половину), а потім розв’язується в неї.
Armure
Ключові знаки: дієзи чи бемолі, поставлені одразу після ключа на кожному рядку. Вони діють на всі ноти з такою назвою в усіх октавах, доки їх не скасовано. Вони вказують на тональність (або паралельну до неї).
Arpège
Арпеджіо: ноти акорду, зіграні одна за одною, а не разом, угору чи вниз. Широко використовується в акомпанементі і як технічна вправа.
Articulation
Те, як ноти поєднуються чи розділяються і як вони починаються (legato, staccato, акцент…). Разом із динамікою саме вона оживляє мелодичну лінію.
Assai
«Дуже, досить»: у музиці читай як «дуже» (allegro assai = дуже швидко; adagio assai = дуже повільно).
Attacca
«Починай»: переходь до наступної частини без перерви.
На фортепіано — велика розповідна п’єса, ніби історія без слів: взірець — чотири балади Шопена (у розмірі 6/4 або 6/8), за ним — Ліст і Брамс. У джазі й поп-музиці балада — це просто повільна пісня.
Barcarolle
Пісня венеційського гондольєра: п’єса в розмірі 6/8 або 12/8 з погойдувальним ритмом, що нагадує рух човна (Шопен, Оффенбах, Форе).
Barré
Баре: вказівний палець (1-й) плашма притискає кілька струн на одному ладу, як каподастр. Велике баре — шість струн; мале баре — кілька. Позначається «B» або «C» з номером ладу римськими цифрами (CII, BV).
Barre de mesure
Тактова риска: вертикальна лінія через нотний стан, що розділяє такти. Тонка подвійна риска позначає кінець розділу; подвійна риска з товстою другою лінією — кінець п’єси.
Barre de reprise
Знак репризи: подвійна риска з двома крапками (:‖). Зіграй фрагмент ще раз від відповідного початкового знака (‖:) або, якщо його немає, від початку. Повторюй лише один раз, якщо не вказано інше.
Basse continue
Барокова практика (бл. 1600–1750): басова лінія, часто цифрована, над якою клавішник чи лютніст імпровізує акорди, іноді разом із низьким інструментом, що дублює бас.
Basse d'Alberti
Акомпанемент розкладеними акордами за схемою низ — верх — середина — верх (До-Соль-Мі-Соль), названий на честь Доменіко Альберті (XVIII століття). Трапляється всюди в Моцарта і класичних сонатинах.
Bécarre
Бекар (♮) скасовує дієз чи бемоль (ключовий або попередній випадковий): нота повертається до своєї звичайної висоти.
Bémol
Бемоль (♭) знижує ноту на півтон. На фортепіано Сі♭ — це чорна клавіша одразу ліворуч від Сі.
Bend (tiré)
Підтягування струни вбік, щоб підвищити звук на півтон (½), цілий тон (full) або більше. Типовий виразний ефект у блюзі й року.
Berceuse
Колискова: ніжна п’єса, що наслідує гойдання колиски, часто у складному розмірі (6/8) з повторюваним акомпанементом (Шопен, Брамс, Форе).
Blanche
Половинна нота: порожня головка зі штилем. Половина цілої, тобто 2 четвертні (2 долі в розмірі 4/4).
Blues en 12 mesures
12-тактова форма, що лежить в основі блюзу, джазу і року: I-I-I-I / IV-IV-I-I / V-IV-I-I (останній такт часто переходить на V, щоб почати знову). Акорди часто — домінантсептакорди, які грають зі свінгом.
Brillante
«Блискуче»: іскристо і віртуозно, з яскравим звуком і сяйливими пасажами.
C et C barré (alla breve)
Знак C означає 4/4 (англ. «common time»). Перекреслене C (alla breve, «cut time») означає 2/2: дві долі по половинній, тобто пульсація вдвічі рідша. Знак C походить із середньовічної нотації; насправді це не перша літера слова «common».
Cadence
Каденція: послідовність акордів, що позначає кінець фрази, як кома чи крапка. Основні — автентична (повна), плагальна, перервана і половинна каденції.
Cadence parfaite
Домінанта — тоніка (V-I), обидва акорди в основному вигляді: найрішучіша «крапка». Її називають повною (досконалою) автентичною каденцією; якщо котрийсь акорд обернений, у французькій традиції каденцію називають недосконалою.
Cadence plagale
Субдомінанта — тоніка (IV-I), м’якша за автентичну каденцію. Її ще називають каденцією «Амінь», бо нею часто співають це слово наприкінці гімнів.
Cadence rompue
Домінанта (V) розв’язується в акорд VI ступеня замість тоніки (G7 → ля мінор у До мажорі): вухо чекає завершення, якого немає, тож музика йде далі. Це перервана каденція.
Cadenza
Вільний віртуозний фрагмент поза долею, часто надрукований дрібними нотами, де соліст блищить сам (особливо в концертах). Не плутай із гармонічною каденцією.
Calando
«Опускаючись»: сповільнюючи і водночас стишуючи звук.
Canon
Сувора імітація: ту саму мелодію підхоплює другий голос (потім інші), вступаючи на кілька доль пізніше, іноді на іншому інтервалі («Брате Якове», Канон Пахельбеля).
Cantabile
«Співуче»: нехай мелодія співає, як голос, плавно зв’язана і виведена над акомпанементом.
Capodastre (capo)
Затискач поперек грифа, що діє як пересувний верхній поріжок: «каподастр на 3-му ладу» підвищує кожну струну на три півтони. Ті самі аплікатури акордів тоді звучать в іншій тональності.
Case (frette)
Ладові поріжки — металеві смужки на грифі; проміжок між двома поріжками називають ладом. Притиснувши струну на n-му ладу, ти вкорочуєш її і підвищуєш звук на n півтонів. Притискай одразу за поріжком.
Césure
Дві короткі похилі риски (//), які ще називають «рейками»: коротка перерва у звучанні, тиша поза долею, перш ніж продовжити. Одна кома (ʼ) позначає лише вдих.
Chiffrage de mesure
Розмір: два числа одне над одним на початку. У простому розмірі верхнє число показує кількість доль, а нижнє — тривалість однієї долі (4 = четвертна, 2 = половинна, 8 = восьма): 3/4 = три четвертні. У складному розмірі (6/8, 9/8, 12/8) верхнє число рахує восьмі, згруповані по три: 6/8 = дві долі по четвертній з крапкою.
Choral
Лютеранський гімн для співу громади рівними тривалостями, гармонізований на чотири голоси. Сотні гармонізацій хоралів Баха досі є взірцем для вивчення гармонії.
Clé
Ключ: знак на початку нотного стану, що визначає назви нот, закріплюючи певну висоту за однією лінією. Три поширені ключі — соль (скрипковий), фа (басовий) і до.
Clé d'ut
Ключ до: його середина позначає лінію До першої октави («ut» — давня назва До). На 3-й лінії це альтовий ключ, на 4-й — теноровий. Для фортепіано рідкісний, але трапляється в старих виданнях.
Clé de fa
Басовий ключ, або ключ фа: дві його крапки стоять обабіч 4-ї лінії, і ця лінія стає Фа малої октави. Уживається для низьких нот, зазвичай для лівої руки на фортепіано.
Clé de sol
Скрипковий ключ, або ключ соль: його завиток охоплює 2-гу лінію, і ця лінія стає Соль першої октави. Уживається для правої руки на фортепіано і для гітари (яка звучить на октаву нижче за записане).
Coda
«Хвіст»: заключний розділ п’єси. Знак 𝄌 (коло з хрестом) позначає перехід: після D.C. чи D.S. перестрибни від «to coda» прямо до коди. Кодета — коротка кода.
Comodo
«Зручно»: у легкому, неквапному темпі. Часто додається до іншого позначення (allegro comodo).
Con / Col
«З»: con brio = з запалом; con pedale = з педаллю; colla voce = йдучи за голосом.
Con anima
«З душею»: з теплом і віддачею, надаючи фразі поривання.
Con brio
«З запалом»: енергійно і блискуче (Allegro con brio з П’ятої симфонії Бетховена).
Con fuoco
«З вогнем»: палко, пристрасно й енергійно.
Con moto
«З рухом»: трохи плинніше за вказаний темп, ніколи не затягуючи (andante con moto).
Consonance, dissonance
Консонанс звучить стійко і спокійно (октава, квінта, терції, сексти); дисонанс створює напругу, що потребує розв’язання (секунди, септими, тритон). Сприйняття залежить від стилю та епохи.
Contrepoint
Контрапункт: мистецтво поєднувати кілька самостійних мелодичних ліній, що добре звучать разом. Гармонія мислить акордами (вертикально), контрапункт — голосами (горизонтально).
Contretemps
Нота поза долею: нота, взята на слабкій частині долі, тоді як на сильній частині — пауза. На відміну від синкопи, нота не тягнеться через сильну долю.
Courante
Танець барокової сюїти в тридольному розмірі. Французька куранта в розмірі 3/2 досить розмірена, з геміолами; італійська корренте в розмірі 3/4 або 3/8 — швидка й біжуча.
Crescendo
Поступово гучніше. Пишуть «cresc.» або вилкою, що розходиться (<).
Croche
Восьма нота: зафарбована нота з одним прапорцем, дорівнює половині четвертної. Кілька восьмих часто з’єднують ребром.
Croisement des mains
Перехрещення рук: одна рука переходить через іншу, щоб грати в її регістрі (Скарлатті, Ліст). Рука, що переходить, зазвичай іде зверху.
Cycle des quintes
Квінтове коло розташовує дванадцять тональностей на відстані квінти одна від одної. Рух на квінту вгору (До, Соль, Ре, Ля…) додає до ключових знаків дієз; униз (До, Фа, Сі♭, Мі♭…) — бемоль. Сусідні на колі тональності — споріднені.
D.C. al fine
Повернися до початку і грай до слова «Fine», де п’єса закінчується. Типово для менуетів із тріо (форма A-B-A).
Da capo (D.C.)
«Від голови»: повернися до початку п’єси. Внутрішні репризи при цьому зазвичай не повторюють, якщо не вказано інше.
Dal segno (D.S.)
«Від знака»: повернися до знака 𝄋 (segno) і грай звідти далі. D.S. al fine — до «Fine»; D.S. al coda — до переходу на коду.
Decrescendo
Поступово тихіше. Пишуть «decresc.» або вилкою, що сходиться (>).
Degrés
Місце ноти в гамі, позначене римською цифрою (від I до VII); так само називають і акорд, збудований на ній. Назви: I тоніка, II верхній вступний тон, III медіанта, IV субдомінанта, V домінанта, VI субмедіанта, VII вступний тон.
Delicato
«Делікатно»: тонке, легке туше і вишуканий звук.
Demi-cadence
Фраза, що зупиняється на домінантовому акорді (V): ефект завислості, як кома чи питання, що вимагає продовження. Ще її називають половинною (або неповною) каденцією.
Demi-pause
Половинна пауза: маленький прямокутник, що лежить на 3-й лінії, дорівнює половинній ноті.
Demi-soupir
Восьма пауза: схожа на маленьку 7 із крапкою, дорівнює восьмій ноті. Шістнадцята пауза (два прапорці) дорівнює шістнадцятій.
Demi-ton, ton
Півтон — найменший інтервал на клавіатурі: дві сусідні клавіші (Мі-Фа, Сі-До, До-До♯). Цілий тон дорівнює двом півтонам (До-Ре).
Dièse
Дієз (♯) підвищує ноту на півтон. На фортепіано Фа♯ — це чорна клавіша одразу праворуч від Фа; Мі♯ грають на білій клавіші Фа.
Diminuendo
Стишуючи: синонім decrescendo. Деякі композитори мають на увазі ще й легке сповільнення чи згасання.
Doigté
Аплікатура: вибір пальця для кожної ноти, позначений цифрами над чи під нотами. На фортепіано: 1 = великий, 2 = вказівний, 3 = середній, 4 = безіменний, 5 = мізинець — для обох рук. Добра аплікатура робить фрагмент надійнішим і плавнішим.
Doigts de la main gauche (guitare)
На гітарі пальці лівої руки (що притискає струни) нумерують: 1 (вказівний), 2 (середній), 3 (безіменний), 4 (мізинець); 0 означає відкриту струну. Увага: на фортепіано 1 — це великий палець.
Dolce
«Ніжно»: теплий, лагідний звук, зазвичай тихий.
Dominante
П’ятий ступінь гами (Соль в До мажорі). Домінантовий акорд (V), що містить вступний тон, створює напругу, яка тягне назад до тоніки.
Double bémol
Дубль-бемоль (𝄫) знижує ноту на цілий тон (два півтони). Сі-дубль-бемоль грають на клавіші Ля.
Double croche
Шістнадцята нота: два прапорці (або два ребра), дорівнює половині восьмої: чотири шістнадцяті на четвертну.
Double dièse
Дубль-дієз (𝄪, маленький хрестик x) підвищує ноту на цілий тон (два півтони). Фа-дубль-дієз грають на клавіші Соль.
Drop D
Стрій, у якому 6-ту струну знижено на цілий тон, з Мі до Ре (Ре Ля Ре Соль Сі Мі). Він дає глибший бас і полегшує пауер-акорди від Ре.
Energico
«Енергійно»: бадьоро, з силою і рішучістю.
Enharmonie
Енгармонічні ноти мають різні назви, але на фортепіано звучать однаково, як До♯ і Ре♭. Яку назву вжити, залежить від тональності і функції ноти.
Espressivo
«Виразно»: грай із почуттям, уважно ліплячи динаміку і фразування, часто з легким rubato.
Étouffoir
Демпфер: маленька повстяна подушечка, що лежить на струнах і зупиняє їхні коливання, коли клавіша піднімається. Права педаль піднімає їх усі.
Étude
Етюд: п’єса, призначена для роботи над однією технічною проблемою (гами, октави, арпеджіо…). Шопен і Ліст зробили етюди справжніми концертними творами; Черні і Бургмюллер писали їх для всіх рівнів.
Fantaisie
П’єса вільної форми, що йде за уявою композитора, як імпровізація, зі змінами темпу і настрою (Фантазія ре мінор Моцарта, Фантазія-експромт Шопена).
Fine
«Кінець»: місце, де п’єса завершується після повернення D.C. чи D.S. («al fine» = до кінця). Першого разу не зважай на нього.
Forme binaire, forme ternaire
Базові схеми побудови п’єси. Двочастинна (AB): дві частини, часто кожна з повтором; перша рухається до домінанти, друга повертається додому (барокові танці). Тричастинна (ABA): розділ, контраст, потім повернення першого (менует — тріо — менует, ноктюрни).
Forme sonate
Тричастинний план. Експозиція: перша тема в тоніці, потім друга в іншій тональності (домінантовій, а в мінорі — паралельному мажорі). Розробка: теми дробляться і модулюють. Реприза: обидві теми повертаються, тепер в основній тональності.
Forte (f)
Гучно. Звук має бути повним і округлим, а не різким: використовуй вагу руки, а не удари пальцями.
Fortepiano (fp)
Взяти гучно і відразу перейти на тихо. (Це слово також означає раннє фортепіано.)
Fortissimo (ff)
Дуже гучно.
Fortississimo (fff)
Надзвичайно гучно, на повну потужність інструмента (іноді пишуть ffff).
Fugue
Поліфонічний твір для кількох голосів, побудований на темі. Кожен голос по черзі проводить її (експозиція), причому другий вступ (відповідь) транспонується в домінанту; далі йдуть інтермедії та нові проведення, іноді у стреті. Бах — вершина цієї форми.
Gamme
Гама: ряд нот, що йдуть поступово в межах октави, визначений своїм порядком тонів і півтонів. Вона дає матеріал для тональності чи ладу.
Gamme blues
Мінорна пентатоніка з доданою зниженою квінтою — «блюзовою нотою»: від До — До Мі♭ Фа Фа♯ Соль Сі♭. Основа імпровізації в блюзі й року.
Gamme chromatique
Хроматична гама: піднімається або опускається півтонами через усі дванадцять нот октави (усі клавіші, білі й чорні).
Gamme majeure
Мажорна гама: сім нот за схемою тон, тон, півтон, тон, тон, тон, півтон (До мажор: білі клавіші від До до До). Звучить світло.
Gamme mineure
Гама з малою терцією. Три різновиди: натуральний (тон, півтон, тон, тон, півтон, тон, тон: ля мінор = білі клавіші від Ля до Ля), гармонічний (підвищений VII ступінь, що дає вступний тон) і мелодичний (підвищені VI і VII ступені вгору, натуральні — вниз, у класичній практиці).
Gamme pentatonique
Гама з п’яти нот без півтонів. Мажорна пентатоніка використовує ступені 1-2-3-5-6 (До Ре Мі Соль Ля); її утворюють п’ять чорних клавіш фортепіано. Поширена в народній музиці, блюзі й року.
Gavotte
Французький танець у дводольному розмірі (2/2), помірного темпу, що починається з середини такту — із затакту з двох четвертних.
Gigue
Швидкий стрибкуватий танець у складному розмірі (6/8, 12/8), що зазвичай завершує барокову сюїту; голоси в ній часто вступають імітаційно.
Giocoso
«Грайливо, весело»: життєрадісно і жваво.
Glissando (slide)
Ковзання від однієї ноти до іншої. На гітарі палець ковзає вздовж струни, не відриваючись (позначається похилою лінією). На фортепіано клавіші змітають нігтем або тильним боком пальців.
Grave
Дуже повільно й урочисто, з важким, серйозним характером. Часто трапляється в повільних вступах («Патетична» соната Бетховена).
Grazioso
«Граціозно»: елегантно і легко, без важкості.
Gruppetto
Групето: мелізм у вигляді покладеної набік S (∽), що оббігає ноту: верхня нота, основна, нижня, основна. Якщо його поставлено між двома нотами, грають після першої.
Hammer-on
Палець лівої руки з розмаху «забиває» струну, що звучить, і видобуває вищу ноту без нового щипка. Позначається «H» або висхідною лігою.
Harmonique
Дзвінкий звук, який отримують, легенько торкаючись струни, не притискаючи, точно над певним ладовим поріжком, і щипаючи її. Натуральні флажолети: 12-й лад (октава), 7-й лад (октава + квінта), 5-й лад (дві октави). Записуються ромбоподібними головками нот.
Hémiole
Геміола: два такти тридольного розміру сприймаються як три такти дводольного (або навпаки). Дуже поширена в барокових каденціях, менуетах і вальсах.
Impromptu
Фортепіанна характерна п’єса, що звучить ніби імпровізована, часто в тричастинній формі (Шуберт, Шопен).
Intervalle
Відстань між двома нотами, названа за кількістю ступенів гами, які вона охоплює (секунда, терція, кварта, квінта, секста, септима, октава), і уточнена як велика, мала, чиста, збільшена чи зменшена залежно від кількості півтонів.
Invention
Коротка поліфонічна п’єса, у якій мотив розвивається між голосами. 15 двоголосих інвенцій Баха (і 15 триголосих синфоній) написано, щоб навчити самостійно вести голоси і грати на клавішах «співуче».
L'istesso tempo
«Той самий темп»: доля лишається незмінною попри зміну розміру (наприклад, четвертна у 2/4 стає четвертною з крапкою у 6/8).
Lamentoso
«Скорботно»: сумно і журливо, як плач. Doloroso і dolente близькі за значенням.
Larghetto
Зменшувальна форма від largo: повільно, але трохи менш повільно, ніж largo.
Larghissimo
Найвищий ступінь від largo: найповільніший з усіх темпів, уживається рідко, близько 24 BPM або менше.
Largo
Дуже повільно і широко (буквально «широко»). Попри повільний темп, звук має лишатися повним і співучим.
Legato
«Зв’язно»: поєднуй ноти без проміжків, кожна починається точно тоді, коли закінчується попередня. Часто позначається фразувальною лігою.
Leggiero
«Легко»: легке, делікатне туше, часто трохи розділене, з невеликою вагою руки.
Lento
Повільно. Близько до largo, але з відтінком спокою, а не широти.
Liaison de phrasé
Фразувальна ліга: дуга над нотами різної висоти. Грай їх legato, одним жестом; останню ноту часто трохи полегшують.
Liaison de prolongation
З’єднувальна ліга: дуга, що поєднує дві ноти однакової висоти. Зіграй лише першу і тримай її сумарну тривалість обох. Так нота може тривати через тактову риску.
Ligne supplémentaire
Додаткова лінійка: коротка лінія над або під нотним станом для нот, що виходять за його п’ять ліній. До першої октави в скрипковому ключі стоїть на першій додатковій лінійці знизу.
Loco
«На місці»: повернися до записаної висоти після октавного знака (8va, 8vb).
Ma non troppo
«Але не надто»: те саме, що non troppo (adagio ma non troppo = повільно, але не надто повільно). Ma non tanto — рівнозначне.
Maestoso
«Велично»: широко, шляхетно і врівноважено, без поспіху.
Main droite (m.d.)
Позначає ноту чи фрагмент для правої руки. «m.d.» означає і main droite (франц.), і mano destra (італ.); англійською — «r.h.».
Main gauche (m.g.)
Позначає ноту чи фрагмент для лівої руки: «m.g.» французькою, «m.s.» (mano sinistra) італійською, «l.h.» англійською. Корисно, коли одна рука бере ноти, записані на нотному стані іншої.
Marcato
«Підкреслено»: сильніший і гостріший акцент, ніж звичайний, пишеться як маленький «дашок» (^). Якщо marcato написано словом, кожну ноту фрагмента слід чітко підкреслити.
Marche
П’єса в дводольному чи чотиридольному розмірі з рівним, чітким ритмом для супроводу ходи, часто з тріо посередині. Alla marcia = у характері маршу.
Martellato
«Молоточком»: ноти, взяті з силою і розділено, як удари молотка.
Mazurka
Польський народний танець у тридольному розмірі, часто з акцентом на 2-гу чи 3-тю долю і пунктирними ритмами. Шопен написав майже шістдесят мазурок.
Médiator
Медіатор (плектр): невелика пластинка, зазвичай пластикова, яку тримають між великим і вказівним пальцями, щоб грати боєм чи щипком. Що він товщий, то твердіша атака.
Meno
«Менше»: meno forte = менш гучно; meno mosso = повільніше.
Meno mosso
«Менш рухливо»: трохи повільніше, одразу, від цього місця.
Menuet
Французький танець у тридольному розмірі, помірний і елегантний, модний у XVII–XVIII століттях. Часто за ним іде тріо, а потім він повторюється (менует — тріо — менует); звичайна третя частина класичної симфонії.
Mesure
Такт: відрізок музики між двома тактовими рисками, що містить сталу кількість доль, задану розміром. Перша доля зазвичай найсильніша.
Mesure composée
Складний розмір: кожна доля — тривалість із крапкою, що ділиться на три (четвертна з крапкою = три восьмі). Приклади: 6/8 (2 долі), 9/8 (3 долі), 12/8 (4 долі).
Mesure simple
Простий розмір: кожна доля природно ділиться на дві (четвертна = дві восьмі). Приклади: 2/4, 3/4, 4/4, 2/2.
Métronome
Пристрій, що відстукує долі з регульованою швидкістю в BPM. Позначка на кшталт «♩ = 96» або «M.M. ♩ = 96» (метроном Мельцеля) означає 96 четвертних на хвилину.
Mezza voce
«Вполовину голосу»: стриманий, тихий, але співучий звук, між piano і mezzo forte.
Mezzo forte (mf)
Помірно гучно: трохи тихіше, ніж forte. Часто це «стандартний» рівень фрагмента.
Mezzo piano (mp)
Помірно тихо: трохи гучніше, ніж piano.
Misterioso
«Таємниче»: приглушена, загадкова атмосфера, часто pianissimo.
Mode
Спосіб упорядкувати тони і півтони гами. Сім церковних ладів можна зіграти на білих клавішах, починаючи з кожної ноти: іонійський (До, = мажор), дорійський (Ре), фригійський (Мі), лідійський (Фа), міксолідійський (Соль), еолійський (Ля, = натуральний мінор), локрійський (Сі).
Moderato
Помірно: середній темп між andante і allegro. Уживається й як уточнення (allegro moderato = стримане allegro).
Modulation
Перехід з однієї тональності в іншу всередині п’єси, часто через акорд, спільний для обох тональностей (акорд-посередник). Модуляція приносить контраст і відчуття подорожі.
Molto
«Дуже, багато»: підсилює сусіднє позначення (molto allegro = дуже швидко; molto rit. = значно сповільнити).
Mordant
Мордент: швидка прикраса «нота — сусідня — нота». Зигзаг із вертикальною рискою використовує нижню сусідню ноту; без риски (верхній мордент, або пралтрилер) — верхню. Виконання залежить від епохи і видання.
Morendo
«Завмираючи»: звук потроху згасає, часто з легким сповільненням, наприкінці фрази чи п’єси.
Mosso
«Рухливо, жваво». Найчастіше трапляється в più mosso, meno mosso або andante mosso (плинне andante).
Motif
Мотив: коротка впізнавана мелодична чи ритмічна клітинка, яку композитор повторює, перетворює і розвиває (чотири перші ноти П’ятої симфонії Бетховена). Тема — довша думка, часто ціла фраза.
Mouvement
Частина: самостійна складова більшого твору (сонати, симфонії, сюїти) з власним темпом і характером. Французькою «mouvement» означає також сам темп.
Niente (al niente)
«Ніщо»: diminuendo al niente згасає до тиші; crescendo dal niente починається з тиші. Іноді позначають маленькою «n» або кружечком на вістрі вилки.
Nocturne
«Нічна п’єса»: мрійливий твір, де співуча мелодія розгортається над широкими арпеджіо лівої руки. Жанр для фортепіано створив Джон Філд, а до вершини довів Шопен.
Noire
Четвертна нота: зафарбована головка зі штилем, без прапорця. Дорівнює 2 восьмим; це доля в розмірах 2/4, 3/4 і 4/4.
Noms des notes
Назви нот: у французькій, італійській та іспанській — do (або ut), re, mi, fa, sol, la, si (ti); в українській — до, ре, мі, фа, соль, ля, сі. В англійській уживають літери C D E F G A B; у німецькій H — це Сі, а B — Сі-бемоль.
Non legato
Ноти трохи розділені, але не такі короткі, як staccato. Часто основний спосіб гри в бароковій клавірній музиці.
Non troppo
«Не надто»: пом’якшує позначення (allegro non troppo = швидко, але не надмірно).
Nuance
Динаміка: гучність звуку, від найтихішого до найгучнішого. Позначається італійськими літерами (p, mf, f…) і знаками crescendo чи diminuendo. Динаміка відносна: f у Моцарта — не те саме, що f у Рахманінова.
Numéros des cordes
Струни нумерують від найвищої (1, високе Мі) до найнижчої (6, низьке Мі). У нотах число в кружечку (③) вказує, на якій струні грати ноту.
Octave
Інтервал у вісім ступенів гами (дванадцять півтонів) між двома однойменними нотами, наприклад двома сусідніми До. Верхня нота коливається рівно вдвічі швидше, звідси їхня схожість.
Opus (op.)
«Твір»: номер композиції в каталозі композитора (op. 27 № 2 = 2-га п’єса збірки 27). Деякі композитори мають власні каталоги: BWV для Баха, K. або KV для Моцарта, WoO для творів Бетховена без номера опусу.
Ornement
Мелізми: прикрашальні ноти, додані до мелодії й позначені скороченими знаками (трель, мордент, групето, форшлаг), а не виписані. Їхнє виконання залежить від стилю та епохи.
Ossia
«Або»: альтернативний варіант фрагмента, часто легший, надрукований дрібно на додатковому нотному стані вгорі.
p-i-m-a (main droite)
Літери, що позначають пальці правої руки (що щипає струни), з іспанської: p = pulgar (великий), i = índice (вказівний), m = medio (середній), a = anular (безіменний). Великий палець зазвичай грає на басових струнах (з 4-ї по 6-ту), а i-m-a — на верхніх, як в арпеджіо p-i-m-a.
Palm mute
Ребро правої руки лежить на струнах біля самої підставки й частково глушить їх, даючи короткий, глухий, ударний звук. Позначається «P.M.» з пунктирною лінією.
Passage du pouce
Підкладання великого пальця: рух, що дозволяє зіграти гаму без розриву. Великий палець ковзає під долонею (наприклад, після 3-го чи 4-го пальця), а в зворотному напрямку рука переходить через великий палець.
Pause
Ціла пауза: маленький прямокутник, що висить під 4-ю лінією, дорівнює цілій ноті. Також позначає цілий такт тиші в будь-якому розмірі. (Французькою «pause» означає саме цю паузу, а британською англійською «pause» — фермату.)
Ped. et ✱
Позначення правої педалі під нотним станом: «Ped.» (або 𝆮) = натиснути, зірочка ✱ = відпустити. У сучасних виданнях також використовують горизонтальну лінію, гачки чи виїмки якої (∧) показують, де зняти і знову натиснути педаль.
Pédale (harmonique)
Органний пункт: нота, витримана чи повторювана (часто в басу), тоді як акорди над нею змінюються; залежно від ноти — тонічний чи домінантовий органний пункт. Не плутай із педалями фортепіано.
Pédale de résonance (forte)
Права педаль (педаль демпферів). Вона піднімає всі демпфери, тож струни звучать і після того, як клавіші відпущено, — звук тягнеться і збагачується. Змінюй її з кожною новою гармонією, щоб акорди не змішувалися.
Pédale syncopée (pédale legato)
Базова техніка: зіграй новий акорд, а потім відразу після атаки зніми і знову натисни педаль. Звук лишається зв’язним, не змішуючись із попереднім акордом.
Pédale tonale (sostenuto)
Середня педаль на роялях: вона подовжує лише ті ноти, які вже утримуються в момент натискання, і не впливає на наступні. На багатьох піаніно середня педаль натомість є модератором для тихих занять.
Perdendosi
«Гублячись»: звук згасає, аж доки не зникне.
Pesante
«Важко»: вагомо і з натиском, кожна нота має вагу.
Phrase
Музична одиниця, що утворює завершену думку, як речення в мові; часто має 4 або 8 тактів і закінчується каденцією. Фразування — це те, як ти її ліпиш: дихання, кульмінація, спад.
Pianissimo (pp)
Дуже тихо. На фортепіано натискай клавіші повільно, починаючи близько від їхньої поверхні, і зберігай чистоту звуку.
Pianississimo (ppp)
Надзвичайно тихо, на межі чутності. Іноді пишуть pppp — ще тихіше.
Piano (p)
Тихо. Саме звідси назва інструмента: фортепіано могло грати «тихо і гучно» залежно від сили удару по клавіші.
Picking
Щипання струн по одній. У переборі (басі Тревіса) великий палець чергує басові ноти, а інші пальці грають мелодію чи арпеджіо; з медіатором почергова гра чергує удари вниз і вгору.
Più
«Більше»: più forte = гучніше; più lento = повільніше; più mosso = швидше.
Più mosso
«Рухливіше»: трохи швидше, одразу, від цього місця.
Poco
«Трохи»: пом’якшує сусіднє позначення (poco rit. = трохи сповільнити; poco più mosso = трохи швидше).
Poco a poco
«Потроху»: зазначена зміна (crescendo, accelerando…) відбувається дуже поступово, на довгому відрізку.
Point (note pointée)
Крапка після ноти чи паузи додає половину її тривалості. Половинна з крапкою = 3 четвертні; четвертна з крапкою = 3 восьмі. Подвійна крапка додає ще чверть тривалості.
Point d'orgue (fermata)
Дужка з крапкою (𝄐) над нотою чи паузою: тримай її довше за записану тривалість — стільки, скільки підказує смак, — а потім продовжуй. У британській англійській її також називають «pause».
Polonaise
Польський танець у тридольному розмірі, урочистий і ходовий, який упізнають за характерним ритмом (восьма, дві шістнадцяті, потім восьмі). Шопен зробив полонез героїчним символом Польщі.
Polyrythmie
Поліритмія: два різні поділи одного проміжку часу, зіграні одночасно, наприклад 3 проти 2 (тріоль в одній руці, дві восьмі в іншій).
Portato (louré)
Між legato і staccato: ноти ледь розділені, на кожну м’яко спираються. Пишуть крапками (або рисками) під фразувальною лігою.
Portée
Нотний стан: п’ять горизонтальних ліній і чотири проміжки між ними, на яких записують ноти. Що вище розташована нота, то вище вона звучить. Лінії рахують знизу вгору.
Power chord (accord de quinte)
Двозвучний акорд — основний тон і квінта (часто з октавою), без терції: тож ні мажорний, ні мінорний. Позначається цифрою «5» (E5, A5). Основа року, особливо з перевантаженим звуком.
Prélude
Спершу — вступна п’єса перед фугою чи сюїтою («Добре темперований клавір» Баха). Починаючи з Шопена — також коротка самостійна п’єса, побудована на одній ідеї чи настрої (Шопен, Дебюссі, Рахманінов).
Prestissimo
Найвищий ступінь від presto: якомога швидше, але чисто.
Presto
Дуже швидко. Потребує легких пальців і дуже стабільної пульсації.
Progression II-V-I
Акорди на II, V і I ступенях (у До мажорі: Dm7-G7-Cmaj7). Найпоширеніша послідовність у джазі, яку рухає бас, що йде квінтами.
Pull-off
Палець лівої руки залишає струну легким щипком, і звучить нижча нота (нижчий лад або відкрита струна) без нового удару правою рукою. Позначається «P» або низхідною лігою.
Pulsation
Пульс, або доля: рівне глибинне биття музики, під яке ти притупуєш ногою. Кожен удар — це доля; темп задає її швидкість.
Quasi
«Майже, ніби»: quasi niente = майже нічого; quasi una fantasia = на зразок фантазії.
Ragtime
Афроамериканський фортепіанний стиль (бл. 1895–1920): синкопована мелодія правої руки над рівною лівою «умпа» (басові ноти на долі, акорди між ними). Скотт Джоплін, його майстер, застерігав від надто швидкої гри.
Rallentando
Поступово сповільнюючи; на практиці синонім ritardando.
Rasgueado
Прийом фламенко-гітари: пальці, підібгані до долоні, по черзі розкриваються і змітають струни, створюючи швидкий ударний дріб.
Renversement
Обернення: акорд, нижня нота якого не основний тон. Перше обернення: терція в басу (Мі-Соль-До); друге обернення: квінта в басу (Соль-До-Мі). Септакорди мають ще й третє обернення.
Rhapsodie
П’єса вільної форми, зазвичай одночастинна, епічного чи палкого характеру, що нанизує контрастні епізоди, іноді на народні мелодії («Угорські рапсодії» Ліста, «Рапсодія в блюзових тонах» Гершвіна).
Rinforzando (rf, rfz)
«Підсилюючи»: раптове посилення кількох нот чи короткої фрази, не таке точкове, як sforzando.
Risoluto
«Рішуче»: твердо і впевнено, з чіткими атаками. Deciso означає майже те саме.
Ritardando
Поступово сповільнюючи. Скорочення rit. зазвичай означає ritardando, але може означати й ritenuto (миттєве сповільнення): вирішує контекст.
Ritenuto
«Стримуючи»: миттєве (а не поступове) сповільнення, яке триває, доки не повернеться темп.
Romance
Лірична інструментальна п’єса в пісенному стилі з простою, ніжною мелодією. Мендельсон популяризував близький жанр — «Пісню без слів» (Lied ohne Worte).
Ronde
Ціла нота: порожня головка без штиля. Дорівнює 2 половинним або 4 четвертним, тобто 4 долям у розмірі 4/4.
Rondo
Форма, у якій рефрен (A) постійно повертається між контрастними епізодами: A-B-A-C-A або A-B-A-C-A-B-A. Часто буває фіналом сонати, зазвичай веселим («Rondo alla turca» Моцарта).
Rubato
«Вкрадений час»: виразна свобода темпу — деякі ноти стримують, інші підганяють, щоб виліпити фразу. У Шопена ліва рука часто лишається рівною, тоді як мелодія гнучко вигинається.
Rythme pointé
Пунктирний ритм: довга нота з крапкою, за якою йде коротка (наприклад, восьма з крапкою і шістнадцята), — підстрибувальний або урочистий характер. Це не те саме, що свінг.
Rythmique (strumming)
Гра боєм: удари по акордах униз або вгору медіатором чи пальцями. У нотах ⊓ (або ↓) означає удар униз, V (або ↑) — удар угору.
Sarabande
Повільний урочистий танець у тридольному розмірі, виразне серце барокової сюїти, з характерним наголосом на 2-гу долю.
Scherzando
«Жартуючи»: легко, грайливо і пустотливо.
Scherzo
«Жарт»: швидка, жвава частина в тридольному розмірі, що в Бетховена замінює менует, із тріо посередині. Шопен перетворив скерцо на великі драматичні самостійні п’єси.
Segno
Знак 𝄋 (перекреслена S між двома крапками), що позначає місце, куди треба повернутися за вказівкою «dal segno».
Semplice
«Просто»: грай природно, без манірності й надмірного rubato.
Sempre
«Завжди»: продовжуй так само (sempre legato, sempre pp), доки не буде іншої вказівки.
Sensible
Вступний тон: сьомий ступінь, на півтон нижче від тоніки (Сі в До мажорі), що «тягнеться» вгору до неї. У мінорі, щоб його отримати, VII ступінь треба підвищити (Соль♯ у ля мінорі).
Senza
«Без»: senza pedale = без педалі; senza rit. = не сповільнюючи.
Senza misura
«Без такту»: фрагмент, який грають вільно, без регулярної долі, як каденцію чи речитатив.
Septième de dominante
Септакорд на V ступені: мажорний тризвук плюс мала септима (Соль-Сі-Ре-Фа в До мажорі). Його напруга сильно тягне до тоніки: вступний тон іде вгору, септима — вниз.
Sforzando (sfz, sf)
«Натискаючи»: раптовий сильний акцент на одній ноті чи акорді відносно навколишньої динаміки. Sfp = sforzando, одразу за яким іде piano.
Silence
Пауза: знак, що відмірює час без звуку. Кожній тривалості нот відповідає своя пауза: ціла, половинна, четвертна, восьма, шістнадцята.
Sillet
Верхній поріжок: невелика деталь із прорізами, що напрямляє струни вгорі грифа; тут починається довжина відкритих струн, що звучить. Нижній поріжок на підставці обмежує її з боку корпусу.
Simile
«Подібно»: продовжуй так, як щойно показано (та сама артикуляція, педаль чи аплікатура), хоча далі все не виписано.
Smorzando
«Згасаючи»: дай звуку повністю згаснути, іноді ще й сповільнюючи.
Sonate
Інструментальний твір на кілька частин (часто три або чотири: швидка, повільна, менует чи скерцо, швидка) для одного інструмента або невеликого складу. Перша частина зазвичай написана в сонатній формі.
Sonatine
Маленька соната, коротша і простіша, часто з короткою розробкою. Сонатини Клементі, Кулау і Діабеллі — класика навчального репертуару.
Sostenuto
«Витримано»: ноти тримають на всю тривалість, звук насичений і безперервний, часто з легким стримуванням темпу.
Sotto voce
«Півголосом»: стиха, дуже тихо, ніби довіряючи таємницю.
Soufflet
«Вилка»: покладена набік літера V (< або >) під нотним станом. < = crescendo, > = decrescendo; разом (<>) звук наростає і згасає.
Soupir
Четвертна пауза: вертикальний зигзаг, дорівнює четвертній ноті.
Sous-dominante
Четвертий ступінь гами (Фа в До мажорі). Субдомінантовий акорд (IV) м’яко віддаляється від тоніки і часто веде до домінанти.
Staccatissimo
Дуже відривисто: якомога коротше; позначається маленьким чорним клинцем (або вертикальною рискою) над нотою.
Staccato
«Відривисто»: нота звучить помітно коротше за записану тривалість; позначається крапкою над або під головкою ноти. Тиша, що йде за нею, все одно належить до тривалості ноти: доля не скорочується.
Stretto
Як позначення темпу: швидше, стискаючи (часто ближче до кінця). У фузі стрета означає інше: голоси вступають тісно один за одним, і кожен починає тему, перш ніж попередній її закінчив.
Stringendo
«Стискаючи»: напираючи вперед із наростанням напруги. Близько до accelerando, але нагальніше.
Subito
«Раптово»: зміна відбувається миттєво, без переходу (p subito = раптово тихо, часто одразу після гучного фрагмента).
Suite
Цикл п’єс в одній тональності. Барокова сюїта зазвичай складається з алеманди, куранти, сарабанди і жиги, часто з прелюдією на початку та необов’язковими танцями (менует, гавот, буре).
Swing
У джазі й блюзі восьмі, записані рівно, грають нерівно — довга-коротка, приблизно як четвертна і восьма в тріолі. Точне співвідношення залежить від темпу і стилю.
Symbole d'accord (grille)
Акордові символи: акорди, записані літерами над мелодією: Am = ля мінор, G7 = домінантсептакорд від Соль, C/E = До мажор з Мі в басу. Акордова сітка перелічує послідовність акордів пісні.
Syncope
Синкопа: нота, взята на слабкій долі (або слабкій частині долі) і витримана через наступну сильну долю; вона зміщує природний наголос і створює відчуття хиткої рівноваги.
Système (grande portée)
Фортепіанна система: два нотні стани, з’єднані аколадою, скрипковий ключ угорі (зазвичай права рука) і басовий унизу (зазвичай ліва рука). До першої октави лежить між ними.
Tablature
Гітарна табулатура: шість ліній позначають струни (верхня лінія — найвища струна, Мі), а кожне число вказує лад, який треба притиснути (0 = відкрита струна). Вона показує, де грати, але часто не показує ритму.
Tarentelle
Дуже швидкий народний танець з півдня Італії в розмірі 6/8 з вихоровими тріолями.
Tempo
Швидкість пульсації п’єси, часто виражена в ударах на хвилину (BPM). Італійські позначення (adagio, allegro…) описують радше характер, ніж точне значення: діапазони BPM у цьому глосарії лише орієнтовні й залежать від епохи, видання і виконавця.
Tempo primo
Повернення до першого темпу п’єси після розділу, написаного в іншому темпі.
Temps fort, temps faible
Сильні і слабкі долі: у такті деякі долі природно наголошені. У 4/4: 1-ша доля сильна, 3-тя — відносно сильна, 2-га і 4-та — слабкі. У 3/4: сильна, слабка, слабка.
Tenuto
«Витримано»: тримай ноту всю її тривалість, з легким натиском. Позначається короткою горизонтальною рискою над або під нотою.
Thème et variations
Тему спершу викладають просто, а потім повторюють кілька разів у перетворених варіантах (мелізми, ритм, лад, темп), зберігаючи впізнаваними її будову і гармонію (Варіації Моцарта на «Twinkle, Twinkle»).
Toccata
Від toccare — «торкатися»: віртуозна клавішна п’єса зі швидкими пасажами, акордами і повторюваними нотами, що демонструє спритність виконавця (Бах, Шуман, Прокоф’єв).
Tonalité
Тональність: організація нот і акордів довкола опорної ноти — тоніки — у мажорі чи мінорі: «Соль мажор», «ре мінор». Перша підказка — ключові знаки.
Tonique
Перший ступінь гами, що дає назву тональності: точка спокою, до якої музика прагне повернутися. Тонічним акордом (I) завершується більшість п’єс.
Tons relatifs
Мажорна і мінорна тональності з однаковими ключовими знаками. Паралельний мінор лежить на малу терцію нижче від мажорної тоніки: До мажор і ля мінор, Соль мажор і мі мінор.
Tranquillo
«Спокійно»: тихо і мирно, без напруги. Calmo означає те саме.
Transposition
Виконання або переписування всієї п’єси в іншій тональності зі зсувом кожної ноти на той самий інтервал: мелодія лишається тією самою, змінюється лише висота.
Tre corde
«Три струни»: відпусти педаль una corda і повернися до звичайного звучання.
Trémolo
Дуже швидке повторення однієї ноти або швидке чергування двох нот чи акордів. Позначається рисками через штиль або між нотами.
Triade (accord parfait)
Тризвук: три ноти, складені терціями, — основний тон, терція і квінта (До-Мі-Соль). Залежно від розміру терцій він буває мажорним, мінорним, зменшеним або збільшеним.
Trille
Трель («tr»): швидке чергування записаної ноти із сусідньою нотою над нею в гамі. У бароковій музиці зазвичай починається з верхньої ноти; з XIX століття — зазвичай із записаної.
Trio
Контрастний середній розділ менуету, скерцо чи маршу, часто спокійніший, після якого повертається перша частина. Назва походить від давнього звичаю писати його для трьох інструментів. Також — ансамбль із трьох виконавців.
Triolet
Тріоль: три ноти, зіграні за час двох такої самої тривалості, позначені цифрою «3». Три восьмі тріолі заповнюють одну четвертну. Так само є секстолі (6), квінтолі (5), дуолі (2 за час 3)…
Triple croche
Тридцять друга нота: три прапорці або ребра, половина шістнадцятої, вісім на четвертну.
Una corda
«Одна струна»: ліва педаль. На роялі вона зсуває механіку, тож молоточки б’ють по меншій кількості струн, — звук стає тихішим і приглушеним. На піаніно вона наближає молоточки до струн, переважно зменшуючи гучність.
Valse
Вальс: кружляльний танець у тридольному розмірі, що народився в Австрії та Німеччині XVIII століття і став королем бальних зал XIX століття. На фортепіано ліва рука зазвичай грає басову ноту на 1-шу долю і акорд на 2-гу і 3-тю.
Vibrato
Легке рівномірне коливання висоти витриманої ноти, що робить її живішою. На гітарі палець погойдується вздовж струни (класика) або робить крихітні бенди (електрогітара). Фортепіано так не вміє.
Vivace
Жваво і бадьоро, швидше за allegro. Vivo означає майже те саме.