Синкопа і гра на слабку частку
Теорія музики · Ритм · Рівень 3 · 9 хв
Наш слух чекає, що важливі ноти припадатимуть на сильні долі. Коли нота починається на слабкій частці і переходить через наступну сильну, наголос зсувається: це синкопа. Виникає відчуття зміщення і пориву, завдяки якому «качають» регтайм, джаз, боса-нова, фанк і майже весь поп.
- Синкопа: нота, взята на слабку долю (чи слабку частку долі) і протримана через наступну сильну долю. Класичний приклад: восьма – четвертна – восьма («ті – та – ті»).
- Гра на слабку частку (офбіт): ноти беруться на слабку частку, а на сильній долі — пауза (як «скенк» у реггі).
M:4/4 L:1/8 Q:1/4=80 K:C B2 B2 B2 B2 | B B2 B B B2 B | z B z B z B z B | B B2 B- B4 |] w: 1 2 3 4 1 and and 3 and and and and and and 1 and and
Такт 1: прості долі, без синкоп. Такт 2: фігура восьма-четвертна-восьма, двічі. Такт 3: гра на слабкі частки. Такт 4: синкопована нота, з’єднана лігою через третю долю.
Синкопована мелодія
Послухай, як з’єднані лігою ноти «випереджають» сильну долю — улюблений прийом популярної пісні.
M:4/4 L:1/8 Q:1/4=96 K:C "C"E2 G2 c2 G2 | "C"E G2 c- c2 G2 | "F"A c2 f- f2 c2 | "G"B d2 g- "C"g4 |]
Щоб піти далі, послухай реги Скотта Джопліна (The Entertainer, Maple Leaf Rag, обидва в суспільному надбанні): ліва рука рівна, як годинник, права — повна синкоп. Це прямий предок джазу.
← Восьмі, шістнадцяті і способи рахунку · Тріолі та інші неправильні ритмічні групи →