Консонанс і дисонанс
Теорія музики · Інтервали · Рівень 4 · 11 хв
Деякі інтервали звучать стійко і спокійно: це консонанси. Інші створюють напругу, яка вимагає продовження: це дисонанси. Дисонанс — не «фальшива нота»: це двигун музики, поштовх, що веде її вперед.
Порівняй: квінта До-Соль повна і спокійна; мала секунда До-До♯ треться і скрегоче.
Традиційна класифікація
| Категорія | Інтервали | Характер |
|---|---|---|
| Досконалі консонанси | прима, октава, чиста квінта (чиста кварта — залежно від контексту) | відкриті, стійкі, «несучі» |
| Недосконалі консонанси | терції й сексти (великі й малі) | повні, теплі, виразні |
| Дисонанси | секунди, септими, тритон, збільшені й зменшені інтервали | напружені, вимагають розв’язання |
Чиста кварта має двозначний статус: між двома верхніми голосами вона консонує, а з басом у класичному стилі трактується як дисонанс (знаменитий квартсекстакорд, який треба розв’язати).
Чому? Трохи фізики
Консонансам відповідають прості співвідношення частот: октава 2:1, квінта 3:2, кварта 4:3, велика терція 5:4. Їхні коливання часто збігаються, а обертони (додаткові висоти, що містяться в кожній ноті) накладаються. Дисонанси мають складні співвідношення (16:15 для малої секунди): хвилі інтерферують і дають «биття».
Розв’язання
Дисонанс зазвичай розв’язується поступеневим рухом у консонанс. Хрестоматійний приклад — тритон: збільшена кварта розходиться в сексту, зменшена квінта сходиться в терцію.
M:4/4 L:1/4 Q:1/4=66 K:C "^A4"[FB]2 "^m6"[Ec]2 | "^d5"[Bf]2 "^M3"[ce]2 | "^m7"[G,F]2 "^M3"[CE]2 | "^P4"[CF]2 "^M3"[CE]2 |]
Уявлення, що змінюється
У середньовіччі консонансами визнавали лише октаву, квінту й кварту: співали паралельними квінтами (органум). Терції стали «солодкими» лише в епоху Відродження, завдяки англійській музиці. У XIX столітті Вагнер і Дебюссі лишали дисонанси нерозв’язаними; у XX Шенберг говорив про «емансипацію дисонансу». А в джазі септима й нона стали стійкими барвами: нікого не бентежить фінал на Cmaj9.
← Складені інтервали (ширші за октаву) · Будуємо мажорну гаму →