Неаполітанський акорд, збільшені сексти, хроматичні медіанти
Теорія музики · Тональна гармонія · Рівень 6 · 18 хв
Три рідкісніші гармонічні барви, які роблять усю різницю в Моцарта, Бетховена, Шуберта, Шопена… і в кіномузиці. Усі вони спираються на хроматизм.
1. Неаполітанський секстакорд (N6 або ♭II6)
Це мажорний акорд, побудований на зниженому II ступені, майже завжди в першому оберненні. У до мінорі: Ре♭ мажор (Ре♭–Фа–Ля♭) з Фа в басу. Він виконує роль предомінанти й веде до V. Ре♭ спускається до Сі♮ (вступного тону), іноді через До: дуже виразний рух на зменшену терцію.
M:4/4
L:1/4
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
K:Cm
[V:RH] "Cm"[EGc]2 "Db/F"[FA_d]2 | "G7"[FG=B]2 "Cm"[EGc]2 |]
[V:LH] "_i"C,2 "_N6"F,2 | "_V7"G,,2 "_i"C,2 |]
Його чути в першій частині «Місячної сонати» Бетховена та в незліченних мінорних п’єсах: це звук патетики.
2. Акорди збільшеної сексти
Вони будуються на збільшеній сексті між зниженим VI ступенем у басу (Ля♭ у До) і підвищеним IV ступенем (Фа♯). Обидві ноти розходяться назовні на півтон — в октаву на домінанті, Соль. Є три різновиди з суто умовними «національностями»:
| Назва | Ноти (з переходом у Соль) | Примітка |
|---|---|---|
| Італійська (It+6) | Ля♭ – До – Фа♯ | три ноти, найлегша |
| Французька (Fr+6) | Ля♭ – До – Ре – Фа♯ | ще один тритон, «цілотонова» барва |
| Німецька (Ger+6) | Ля♭ – До – Мі♭ – Фа♯ | звучить точнісінько як A♭7 |
M:4/4
L:1/4
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
K:Cm
[V:RH] "^It+6"[c^f]2 [=Bg]2 | "^Ger+6"[c_e^f]2 [ceg]2 | [=Bdg]2 [ceg]2 |]
[V:LH] _A,,2 G,,2 | _A,,2 G,,2 | G,,2 C,2 |]
Такт 1: італійська секста → V. Такти 2-3: німецька секста → каденційний квартсекстакорд → V → i (прохід через 6/4 дає змогу уникнути паралельних квінт Ля♭–Мі♭ → Соль–Ре).
Німецька секста звучить як домінантсептакорд (A♭7): у цьому її таємна спорідненість із джазовою тритоновою заміною (A♭7 → G).
3. Хроматичні медіанти
Два акорди одного виду (скажімо, два мажорні), основні тони яких віддалені на терцію і які мають лише один спільний звук: C → E, C → A♭, C → A, C → E♭. Функціонального зв’язку між ними немає, але послідовність діє магічно — сяйливо чи тривожно. Їх любили Шуберт, Ліст і Вагнер; кіномузика зробила їх своєю візитівкою (космос, дивовижне).
M:4/4
L:1/4
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
K:C
[V:RH] "C"[EGc]2 "E"[E^GB]2 | "C"[EGc]2 "Ab"[_E_Ac]2 | "C"[EGc]4 |]
[V:LH] C,2 E,2 | C,2 _A,,2 | C,4 |]