Alexandre Scriabine (1872–1915)

Російський піаніст і композитор, який вийшов від Шопена і дійшов до містичної, візіонерської гармонічної мови на порозі модернізму.

Скрябін навчався в Московській консерваторії, де його однокурсником був Рахманінов; фортепіано він вивчав у Василя Сафонова, композицію — в Антона Аренського. Блискучий піаніст, він перетрудив праву руку надмірними вправами, але все ж мав концертну кар’єру, виконуючи власні твори.

Його ранні п’єси (Етюд op. 2 № 1, Прелюдії op. 11, Етюди op. 8) відкрито продовжують Шопена: мазурки, етюди, прелюдії, ноктюрни. Поступово його гармонія змінилася, живлена філософією і теософією, аж поки не вирвалася за межі класичної тональності завдяки «містичному акорду».

Він написав десять фортепіанних сонат, «Поему екстазу» і «Прометея», для якого задумав «світлову клавіатуру», що проектувала б кольори. Він мріяв про тотальний твір мистецтва — «Містерію», яка лишилася незавершеною. Помер у Москві 1915 року, у сорок три роки.

Для піаністів його ранні твори — ідеальне продовження Шопена: дуже рухлива ліва рука, поліритмія, тонка педаль і пристрасний спів. Пізні твори вимагають виняткової звукової уяви.

Ноти для фортепіано (7)