Maurice Ravel (1875–1937)

Народжений 1875 року в Сібурі, у Країні Басків, Моріс Равель виріс у Парижі. Він рано вступив до консерваторії й вивчав композицію в Габріеля Форе. Його неодноразові невдачі на конкурсі на Римську премію, попри вже помічені твори, 1905 року спричинили скандал.

Від самого початку він писав фортепіанні п’єси, що оновили інструмент: «Павана на смерть інфанти» (1899), «Гра води» (1901), Сонатина, «Віддзеркалення», а згодом «Нічний Гаспар» (1908), який вважають одним із найскладніших творів репертуару.

Під час Першої світової війни він служив водієм. «Гробниця Куперена» віддає шану французькій музиці XVIII століття; кожну п’єсу присвячено другові, що загинув на війні. Потім з’явилися «Вальс», «Болеро» (1928) і два фортепіанні концерти, один з них — для лівої руки.

Його часто ставлять поруч із Дебюссі, але його стиль гостріший: класичні форми, точний ритм, багата гармонія (нони, ундецими), любов до Іспанії та джазу. Від піаністів Равель вимагає ювелірної артикуляції і повного контролю тихої динаміки.