Sergueï Rachmaninov (1873–1943)

Останній великий російський романтик і один із найвидатніших піаністів XX століття: широкі мелодії, розкішні гармонії та фортепіанне письмо надзвичайного багатства.

Вихідець із поміщицької дворянської родини, Рахманінов навчався в Петербурзькій, а потім у Московській консерваторії, де вивчав фортепіано в Миколи Звєрєва та Олександра Зілоті, а композицію — в Аренського і Танєєва. Ще студентом, 1892 року, він написав Прелюдію до-дієз мінор op. 3 № 2, яка миттєво його прославила.

Провал Першої симфонії (1897) занурив його в тривалу депресію. Вийшов він із неї з Концертом для фортепіано № 2 (1901), присвяченим лікареві, який його лікував, — Миколі Далю. Далі були Прелюдії op. 23 і 32, Третій концерт, Друга симфонія і Всенічне чування.

Після революції 1917 року він покинув Росію й зрештою оселився у Сполучених Штатах. Щоб утримувати родину, він вів величезну концертну кар’єру піаніста і менше писав: Рапсодія на тему Паганіні (1934), Третя симфонія, Симфонічні танці. Він помер у Беверлі-Гіллз 1943 року.

Великі руки дозволяли йому брати дуже широкі акорди, і його письмо щільне: мелодії, заховані в акордах, глибокі дзвони, підголоски. Рахманінов вчить піаністів шарувати звук, співати в щільній фактурі й контролювати силу.

Ноти для фортепіано (5)