Johann Pachelbel (1653–1706)

Німецький органіст і композитор, майстер лютеранської органної музики та хоралу, Пахельбель сьогодні відомий у всьому світі завдяки одній-єдиній п’єсі — Канону Ре мажор.

Йоганн Пахельбель народився 1653 року в Нюрнберзі. Після навчання в рідному місті та в Регенсбурзі він працював у Відні помічником органіста собору Святого Стефана, а потім при дворі в Айзенаху, де зблизився з родиною Бахів.

З 1678 до 1690 року він був органістом Предігеркірхе (Predigerkirche) в Ерфурті. Там він навчав Йоганна Крістофа Баха, старшого брата Йоганна Себастьяна, який своєю чергою передав ці знання молодшому братові. Після посад у Штутгарті й Готі він 1695 року повернувся до Нюрнберга органістом церкви Святого Зебальда, де й лишався до смерті 1706 року.

Більшість його творів — для органа: хоральні прелюдії, фуги на Magnificat, токати й чакони. 1699 року він видав Hexachordum Apollinis — шість арій з варіаціями для клавіра. Писав він також духовну вокальну і камерну музику.

Знаменитий Канон, написаний для трьох скрипок і basso continuo і спочатку поєднаний із жигою, спирається на бас із восьми нот, що повторюється знову і знову, а над ним скрипки йдуть одна за одною каноном. Відкритий заново у XX столітті, він став одним із найвиконуваніших творів у світі, особливо на весіллях.

Для піаністів Пахельбель — добрий вступ до остинатного баса й варіацій: побачити, як та сама послідовність акордів може нести дедалі багатші мелодії.

Ноти для фортепіано (2)