Joseph Haydn (1732–1809)

Син сільського колісника, Йозеф Гайдн співав у хорі хлопчиків собору Святого Стефана у Відні. Коли в нього зламався голос, він ледве заробляв на життя уроками й випадковою роботою, а композиції навчався здебільшого сам, зокрема вивчаючи сонати Карла Філіппа Еммануїла Баха.

1761 року він вступив на службу до князів Естергазі, у яких пропрацював майже тридцять років. Відрізаний від світу в палаці Естергаза, маючи в розпорядженні оркестр, він міг, за його власними словами, вільно «експериментувати»: саме тут він надав симфонії та струнному квартету тієї форми, яку ми знаємо.

Знаменитий на всю Європу, він двічі надовго їздив до Лондона (1791–1792 і 1794–1795), де написав свої останні дванадцять симфоній — «лондонські». Потім він створив великі ораторії «Створення світу» (The Creation) і «Пори року» (The Seasons). Він був другом Моцарта і недовго — учителем молодого Бетховена.

Для фортепіано Гайдн залишив близько шістдесяти сонат, тріо й циклів варіацій. Його музика виростає з маленьких мотивів, розвинених із дивовижною логікою та дотепністю: несподівані паузи, фальшиві закінчення, раптові зміни динаміки. Для піаністів це школа ясності, артикуляції та гумору.