Louise Farrenc (1804–1875)

Луїза Дюмон народилася в Парижі 1804 року в родині митців. Вона вивчала фортепіано в Мошелеса й Гуммеля, а потім композицію в Антона Райхи, професора консерваторії. 1821 року вона вийшла заміж за флейтиста Арістіда Фаранка, який заснував музичне видавництво.

Визнана піаністка, вона спершу писала для власного інструмента, а потім взялася за великі форми, рідкісні для жінки тієї доби: три симфонії, два фортепіанні квінтети, тріо й славетний Нонет (1849). Успіх цього Нонета, виконаного разом зі скрипалем Йозефом Йоахімом, допоміг їй домогтися зарплати, рівної зарплаті колег-чоловіків.

1842 року вона стала професоркою фортепіано в Паризькій консерваторії й обіймала цю посаду до 1873 року. Її етюди для фортепіано, як-от Тридцять етюдів в усіх мажорних і мінорних тональностях op. 26, були прийняті там для навчання.

Разом із чоловіком вона також видала Le Trésor des pianistes — велику антологію старовинної клавірної музики. Вона померла в Парижі 1875 року; її музику, забуту на століття, сьогодні знову грають і записують.