Clara Schumann (1819–1896)

Клара Вік народилася в Лейпцигу 1819 року. З дитинства її навчав батько, Фрідріх Вік, відомий викладач фортепіано. Вундеркінд, вона з одинадцяти років давала концерти по всій Європі й дуже рано видала перші твори; у шістнадцять вона виконала прем’єру власного Концерту для фортепіано з оркестром ля мінор op. 7.

1840 року вона вийшла заміж за Роберта Шумана, учня свого батька, після довгої судової боротьби з батьком, який був проти шлюбу. У подружжя було вісім дітей. Клара виконала прем’єри багатьох творів Роберта, а сама писала пісні, п’єси для фортепіано, фортепіанне тріо та романси для скрипки й фортепіано.

Після смерті Роберта 1856 року вона писала дедалі менше й присвятила себе кар’єрі піаністки, щоб утримувати родину; вона виступала понад шістдесят років. Близька подруга Йоганнеса Брамса, вона обстоювала його музику й музику свого чоловіка. З 1878 до 1892 року вона викладала в консерваторії Гоха у Франкфурті, де й померла 1896 року.

Її пісні, як-от ті, що вона видала разом із Робертом у збірці Liebesfrühling (op. 12, 1841), показують вишуканий стиль, сміливі гармонії та фортепіано, що розмовляє з голосом.