Johann Sebastian Bach (1685–1750)

Органіст, клавесиніст і кантор у Лейпцигу, Бах підніс бароковий контрапункт до висот, яких відтоді ніхто не досяг. Його інвенції, прелюдії та фуги лишаються щоденним хлібом кожного піаніста.

Йоганн Себастьян Бах народився 1685 року в Айзенаху у великій родині музикантів. Приблизно до десяти років він утратив обох батьків, і його виховував старший брат Йоганн Крістоф, органіст, який навчив його грі на клавірі. Бах і сам став органістом в Арнштадті й Мюльгаузені, а потім служив при веймарському дворі, де написав значну частину своєї органної музики.

З 1717 до 1723 року він був придворним капельмейстером у Кетені: це роки Бранденбурзьких концертів, сюїт для віолончелі соло і першого тому Добре темперованого клавіра. 1723 року він став кантором церкви Святого Томи в Лейпцигу й лишався на цій посаді до смерті 1750 року; там він написав сотні кантат і Страсті за Матвієм, а згодом уклав Месу сі мінор.

Його мова побудована на контрапункті: кілька незалежних ліній, кожна з яких — повноцінна мелодія, переплітаються і творять гармонію. Бах опанував усі форми свого часу — фугу, хорал, танцювальну сюїту, італійський концерт — і злив їх у власний синтез рідкісної строгості й виразової глибини.

Після смерті його дещо забули, але в XIX столітті відкрили заново, зокрема завдяки виконанню Страстей за Матвієм, яке Мендельсон відновив 1829 року. Шопен перед концертами грав Добре темперований клавір, і жоден піаніст сьогодні не оминає Баха.

Для учня Бах — школа незалежності рук, поліфонічного слухання та аплікатури. Від маленьких менуетів із «Нотного зошита Анни Магдалени» до інвенцій, а далі до прелюдій і фуг — він супроводжує ціле життя навчання.

Ноти для фортепіано (243)

Ноти для гітари (19)