Charles-Valentin Alkan (1813–1888)

Феноменальний піаніст і самітний композитор, друг Шопена, чиї етюди вирізняються винятковою складністю й оригінальністю.

Шарль-Валантен Моранж, відомий як Алькан, народився в Парижі в єврейській родині музикантів. Дуже юним його прийняли до Паризької консерваторії, де він здобув перші премії й почав кар’єру віртуоза, якою захоплювалися Ліст і Шопен — той став його другом і сусідом.

Розчарований тим, що не отримав посади професора фортепіано в консерваторії, він поступово відійшов від публічного життя і вів скромне існування, присвячене композиції, студіям і викладанню. У 1870-х він ненадовго повернувся на сцену зі своїми «Petits Concerts». Помер у Парижі 1888 року.

Його доробок, майже весь для фортепіано (і педального фортепіано), охоплює Grande Sonate «Les Quatre Âges», дванадцять етюдів у мажорних тональностях op. 35 і дванадцять етюдів у мінорних тональностях op. 39, серед яких «Симфонія» і «Концерт» для фортепіано соло, а також Le Festin d’Ésope. Але він писав і короткі, доступні п’єси, як-от 48 Esquisses op. 63 і зошити Chants.

Надовго забутого Алькана заново відкрили у XX столітті. Його музика, часто дивна і сповнена гумору, вчить ритмічної точності, витривалості й дуже ясного фортепіанного письма.

Ноти для фортепіано (2)