Isaac Albéniz (1860–1909)
Вундеркінд, що став батьком сучасної іспанської фортепіанної музики, Альбеніс досяг вершини в «Іберії»; кілька його п’єс стали гітарною класикою.
Народжений 1860 року в Кампродоні, Ісаак Альбеніс дуже рано дав перші фортепіанні концерти. Він навчався, зокрема, в Лейпцизькій і Брюссельській консерваторіях і довго робив кар’єру піаніста-віртуоза.
Під впливом музикознавця Феліпе Педреля він звернувся до іспанської народної музики, особливо андалузької. Він написав такі збірки, як Suite española op. 47 і España op. 165 з її знаменитим Танго.
Оселившись у Парижі, він спілкувався з Дюка, Форе і Дебюссі. Його шедевр, «Іберія» (чотири зошити, 1905–1908), поєднує андалузький дух із надзвичайно складним фортепіанним письмом. Помер у Камбо-ле-Бен 1909 року.
«Астурія (Легенда)», написана для фортепіано, прославилася в гітарній транскрипції. Його п’єси вчать імітувати гітару на клавіатурі, андалузьких ритмів і ладових барв.