Пісня і традиційна музика (1100–2026)

Поряд із музикою відомих композиторів завжди існував величезний пласт музики усної традиції: колискові, танцювальні пісні, матроські пісні, плачі, колядки, скрипкові награші. Їх вивчають на слух, і кожне покоління трохи їх змінює — тому одна й та сама мелодія часто існує в кількох варіантах.

Багато з цих мелодій дуже давні. Деякі різдвяні колядки сягають Середньовіччя, ренесансні танці перетворилися на дитячі пісеньки, а пісні на кшталт «Au clair de la lune» відомі з XVIII століття. З поширенням друкарства збірки закріпили їх на папері: так ми знаємо шведські народні танці, зібрані на початку XIX століття, чи мелодії ірландського арфіста Терлоха О’Каролана.

У XIX і XX століттях збирачі мандрували селами, щоб записати цю музику нотами чи на звукозапис, доки вона не зникла: Барток у Центральній Європі, Джон і Алан Ломакси в США. Композитори академічної музики черпали з неї натхнення (Гріг, Дворжак, Барток), а сучасна популярна музика — від блюзу до фолку — виросла безпосередньо з неї.

Музично ці мелодії зазвичай легко запам’ятати: куплет і приспів, короткі фрази, пентатоніка чи старовинні лади, танцювальні ритми. Це найкращий ґрунт для початківців: співати під власну гру і вчитися акомпанувати кількома акордами.