Імпресіонізм (1890–1930)

Навколо Дебюссі й Равеля французька музика шукала барви, світла й атмосфери, а не драматичної оповіді.

Слово походить із живопису (Моне, Ренуар), і сам Дебюссі його не любив. Проте воно схоплює новий підхід: замість розвивати теми, як аргументи, музика навіює атмосферу, відблиск, туман, море.

Гармонія змінила свою роль. Акорди вже не мусили «розв’язуватися»: ними насолоджувалися заради їхньої барви й дозволяли їм паралельно ковзати. Дебюссі використовував цілотонову гаму (без півтонів), пентатоніку (чорні клавіші фортепіано), старовинні лади й нонакорди. На Всесвітній виставці в Парижі 1889 року він почув яванський гамелан, що залишив у ньому глибокий слід.

Фортепіано стало інструментом тембрів: багато правої педалі, дуже тиха динаміка, крайні регістри. Равель, більше прив’язаний до класичних форм, був видатним оркестровиком; його «Болеро» (1928) — урок оркестровки на одній повторюваній темі.

Ерік Саті, друг Дебюссі, пішов іншим шляхом: простота, гумор, гіпнотичні повтори (Гімнопедії, Гносієнни). Він уже вказував шлях до мінімалізму XX століття.

Характерні риси

  • Акорди, якими насолоджуються заради барви, без обов’язкового розв’язання
  • Цілотонова гама, пентатоніка, старовинні лади
  • Паралельні акорди, що ковзають разом
  • Дуже тиха динаміка, багато педалі, приглушене звучання
  • Гнучкий, часом ширяючий ритм без вираженої пульсації

Типові форми

  • Фортепіанна прелюдія й п’єси-естампи
  • Арабеска
  • Симфонічна поема й оркестрові «ескізи»
  • Французький романс (mélodie)
  • Балет

Інструменти

  • Фортепіано
  • Оркестр із вишуканими барвами (флейта, арфа, струнні із сурдиною)
  • Арфа

Композитори

Слухати й грати