Хроматична і цілотонова гами
Теорія музики · Гами і тональності · Рівень 4 · 9 хв
Дві «симетричні» гами завершують наш огляд: вони не мають природної тоніки й дають відчуття ширяння.
Хроматична гама
Вона містить усі дванадцять півтонів октави: кожну клавішу, білу й чорну. За домовленістю її зазвичай пишуть дієзами вгору і бемолями вниз.
M:4/4 L:1/8 Q:1/4=80 K:C C^CD^D EF^FG | ^GA^AB c4 | cB_BA _AG_GF | E_ED_D C4 |]
Аплікатура: третій палець на кожній чорній клавіші, великий — на білих; між двома сусідніми білими клавішами (Мі-Фа, Сі-До) — 1-2 (права рука вгору). Така аплікатура робить гаму плавною і рівною.
Вона слугує мелодичним «клеєм»: хроматичні пасажі в Шопена (кінець Етюду op. 10 № 2), сповзні басові лінії, зображальні ефекти («Політ джмеля» Римського-Корсакова майже повністю з неї складається).
Цілотонова гама
Шість нот, усі на відстані тону: До Ре Мі Фа♯ Соль♯ Ля♯ (До). Без півтонів немає ні вступного тону, ні ясної тоніки: музика ніби зависає — мрійлива, нереальна.
M:4/4 L:1/4 Q:1/4=70 K:C C D E ^F | ^G ^A c2 | [CE^G]4 |]
- Існує лише дві різні цілотонові гами: від До і від До♯. Усі інші — їхні «обертання».
- Дебюссі знаменито її використав («Вітрила», з I зошита Прелюдій); у кіно й мультфільмах вона навіює сни чи спогади.
- Акорди, які в ній містяться, — збільшені тризвуки (До-Мі-Соль♯).