Контрапункт і фуга

Контрапункт — мистецтво змусити кілька незалежних мелодій звучати одночасно (від punctus contra punctum, «нота проти ноти»). Там, де гармонія мислить вертикальними акордами, контрапункт мислить горизонтальними лініями. За фортепіано це захопливий виклик: твої десять пальців стають маленьким хором.

Чотири види руху

• Паралельний: обидва голоси рухаються в один бік на сталому інтервалі;
• Прямий: той самий напрямок, різні інтервали;
• Протилежний: протилежні напрямки — найнезалежніший;
• Непрямий: один голос рухається, інший стоїть на місці.

Консонанс і дисонанс

Досконалі консонанси: прима, квінта, октава. Недосконалі консонанси: терції та сексти. Дисонанси: секунди, септими, тритон (і кварта над басом). Класичний контрапункт чергує консонанси й дисонанси за точними правилами.

П’ять видів контрапункту (Фукс, 1725)

У трактаті Gradus ad Parnassum Йоганн Йозеф Фукс навчає контрапункту в п’ять етапів, над заданою мелодією цілими нотами — cantus firmus: за цією книжкою вчилися Гайдн, Моцарт і Бетховен.

1. Перший вид: нота проти ноти, лише консонанси.
2. Другий вид: дві ноти проти однієї; дисонантні прохідні ноти на слабких долях.
3. Третій вид: чотири ноти проти однієї; допоміжні й прохідні ноти.
4. Четвертий вид: синкопи; затримання (підготовка, дисонанс, розв’язання).
5. П’ятий вид: квітчастий контрапункт, вільне поєднання інших видів.

Приклад першого виду: почни й закінчи на октаві, віддавай перевагу протилежному руху, уникай паралельних квінт і октав, а передостання нота хай утворить сексту, що розкривається в октаву.

M:4/4
L:1/4
%%staves {CP CF}
V:CP clef=treble
V:CF clef=bass
K:C
[V:CP] C4 | G4 | A4 | G4 | c4 | B4 | c4 |]
[V:CF] "_8"C,4 | "_10"E,4 | "_10"F,4 | "_8"G,4 | "_6"E,4 | "_6"D,4 | "_8"C,4 |]

Рухомий контрапункт

Два голоси утворюють подвійний контрапункт октави, якщо вони можуть помінятися місцями (верхній іде вниз) і лишитися правильними. Пастка: квінта в оберненні стає квартою, дисонантною над басом. Бах застосовує це всюди: в його інвенціях руки постійно обмінюються матеріалом.

Фуга

Фуга — вершина контрапунктичного письма. Її складники:

• Тема: її викладає сам перший голос;
• Відповідь: тема, перенесена другим голосом у домінанту — реальна, якщо транспонована точно, тональна, якщо трохи змінена, щоб лишитися в тональності;
• Протискладення: мелодія, що супроводжує відповідь, часто в подвійному контрапункті;
• Експозиція: кожен голос по черзі вступає з темою або відповіддю;
• Інтермедії: епізоди без повної теми, часто секвентні, що модулюють;
• Середні проведення в споріднених тональностях; стрета: проведення, що накладаються; заключний органний пункт.