Педаль у різні епохи – безкоштовний курс:

Педаль — не універсальний ефект, який скрізь застосовують однаково. Інструменти дуже змінилися між 1700 і 1900 роками, і кожен стиль потребує власного підходу. Знання історії допомагає робити обґрунтований вибір без догматизму.

Бароко: Бах, Скарлатті, Рамо

Ці композитори писали для клавесина, клавікорда чи органа: правої педалі немає. Найважливіша — прозорість поліфонії; legato досягається пальцями (підміна пальців, пальцеве legato). На сучасному фортепіано можна додавати дуже легкі дотики педалі, щоб забарвити каденцію чи підтримати арпеджіо (як у Прелюдії До мажор), але ніколи настільки, щоб голоси змішалися.

Класицизм: Гайдн, Моцарт, ранній Бетховен

Віденське фортепіано часто мало колінний важіль, що піднімав демпфери. Його звук, легший і коротший, ніж у сучасного фортепіано, швидко згасав. Моцарт ним користувався, але ощадливо. Сьогодні: короткі педалі, напівпедалі, багато фрагментів без педалі і, головне, жодного «туману» над альбертієвими басами.

M:4/4
L:1/8
Q:1/4=100
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] c2 e2 g3 f | e2 d2 c4 |]
[V:LH] C,G,E,G, C,G,E,G, | B,,G,D,G, C,G,E,G, |]

У такому фрагменті в класичному стилі спершу грай без педалі: альбертієві баси мають бути прозорими й легкими. Короткого дотику педалі на останньому акорді досить.

Бетховен, великий експериментатор

Бетховен часто сам позначає педаль, іноді сміливо: у першій частині «Місячної сонати» він вимагає senza sordini (без демпферів) від початку до кінця, а в сонаті «Буря» педаль тримається впродовж цілих речитативів. На значно гулкішому сучасному фортепіано ми підлаштовуємося напівзмінами, щоб зберегти задуманий серпанок без надмірного бруду.

Романтики: Шопен, Шуман, Ліст

Педаль стає невіддільною частиною звучання. Шопен ретельно позначав педалізацію; вона часто довга й вплітає бас у гармонії. Використовуй запізнювальну педаль, напівзміни, щоб зберегти бас, і ліву педаль для барви.

Імпресіоністи: Дебюссі, Равель

Дебюссі залишив мало позначок педалі, але чекав дуже багато: нашарування резонансів, довго витримані баси, вібруючу педаль. Кажуть, він радив «педалізувати вухом». Довгі низькі ноти (часто з лігою «в порожнечу») — запрошення дати звуку дзвеніти.

Типова помилка: переносити романтичні звички на Моцарта чи Баха (усе в педалі) або, навпаки, з пуризму відмовлятися від педалі зовсім. Добрий смак народжується зі слухання і знання старовинних інструментів.

Порада: послухай записи на старовинних інструментах (віденське фортепіано, Pleyel Шопена, Érard Дебюссі). Ти одразу зрозумієш, чому кожен репертуар потребує іншої педалізації.