Трелі та швидкі прикраси

Трель — це швидке чергування ноти із сусідньою. Гарна трель рівна, розслаблена й нюансована; напружена трель звучить, як швейна машинка, що глохне. Швидкість дає розслаблення, а не зусилля.

Вибір пальців

• 1-3 і 2-4: найсильніші й найрівніші для більшості піаністів.
• 2-3: швидко, але сусідні пальці можуть заважати один одному.
• 3-5 або 4-5: потрібні, коли великий і вказівний мають грати інший голос (трелі з мелодією, пізній Бетховен). Відпрацьовуй їх окремо.
• З обертанням: трель 1-3 з ледь помітним обертанням передпліччя часто витриваліша за чисто пальцеву.

З чого починати?

У бароковій і класичній музиці трель зазвичай починається з верхньої ноти, у долю (це повторюваний форшлаг-аподжіатура). Із XIX століття (Гуммель, Шопен…) її частіше починають з основної ноти. Завжди зважай на стиль і редакцію.

Вправа — розмірена трель

Ніколи не грай трель «навмання»: розмір її, поступово збільшуючи кількість нот на долю.

M:4/4
L:1/16
Q:1/4=60
K:C
c2d2c2d2 cdcd cdcd | (3cdc(3dcd(3cdc(3dcd c4 B4 | !trill!c12 B2c2 |]

1. Восьмі, потім тріолі, потім шістнадцяті, під повільний метроном. Кожен етап має бути розслабленим, перш ніж іти далі.
2. Грай «спалахами»: чотири швидкі ноти, зупинка, чотири швидкі ноти…
3. Додай форму: crescendo, потім diminuendo в довгій трелі.
4. Подбай про закінчення (тут Сі-До): воно має вписатися в ритм, не поспішаючи й не затягуючи.