Григоріанський хорал і народження нотного запису

Уяви абатство IX століття. Кілька разів на день і частину ночі ченці збираються молитися співом. Вони співають латиною, усі разом, ту саму мелодію, без жодних інструментів. Цей величезний репертуар — кілька тисяч піснеспівів — називають григоріанським хоралом.

Оманлива назва

Назва походить від імені папи Григорія I (бл. 540–604). Легенда зображує його так, ніби він отримує піснеспіви від голуба — символу Святого Духа, — що шепоче йому на вухо. Насправді репертуар склався значно пізніше, за часів Карла Великого та його наступників (VIII–IX століття), коли франкські володарі прагнули єдиної літургії для всієї імперії і поєднали римський спів із місцевими традиціями. Приписавши піснеспіви славетному папі, їм надали незаперечного авторитету.

На що звертати увагу

• Одна мелодична лінія (монодія), яку співають в унісон або в октаву, без супроводу.
• Вільний ритм, що йде за вимовою та змістом латинського тексту: ні тактів, ні регулярної пульсації, під яку можна було б притупувати.
• Плавні мелодії, що рухаються переважно поступово (сусідніми нотами), у скромному діапазоні, зручному для спільного співу.
• Лади замість наших мажорних і мінорних гам. Хорал розподіляє свої мелодії на вісім ладів — за кінцевою нотою та діапазоном. Найлегше впізнати лад від Ре, який можна зіграти на білих клавішах від Ре до Ре:

M:none
L:1/4
Q:1/4=80
K:C
D E F G A B c d |]

Одні піснеспіви кладуть одну ноту на склад (силабічний стиль); інші розгортають довгі гірлянди нот на одному голосному (мелізм), як великі Алілуя.

Від пам’яті до нотного запису

Століттями співаки вивчали все напам’ять; щоб опанувати репертуар, потрібно було близько десяти років. Приблизно в IX столітті переписувачі почали додавати над словами маленькі знаки: невми (від грецького pneuma, подих). Вони показують, чи голос піднімається, чи опускається і як згруповано ноти, але не точну висоту: це підказки для пам’яті того, хто вже знає мелодію.

Потім з’явилася вирішальна ідея: провести горизонтальну лінію, що позначає певну ноту, потім дві лінії, потім більше. На початку XI століття італійський чернець Гвідо д’Ареццо зробив цей метод системним: лінії на відстані терції, ноти на лініях і між ними, а на початку — літера, що фіксує висоту (предок наших ключів). Це і є наш нотний стан. Григоріанський хорал і сьогодні записують на чотирилінійному нотному стані квадратними нотами, успадкованими від письма очеретяним пером.

Ut, re, mi: гімн як метод

Гвідо також вигадав для учнів підказку для пам’яті: гімн Святому Іоанну Хрестителю Ut queant laxis, у якому кожен піввірш починається на ноту вище за попередній. Перші склади дають назви ut, re, mi, fa, sol, la. Si додали пізніше (з ініціалів Sancte Iohannes), а ut у XVII столітті став do. Послухай мелодію гімну в сучасній транскрипції (вільний ритм): кожен ключовий склад припадає на наступну ноту гами.

M:none
L:1/8
Q:1/8=120
K:C
"^ut"C D F D E D | "^re"D D C D E E | "^mi"E F G E D E C D | "^fa"F G A G F E D D |
"^sol"G A G F E F G D | "^la"A G A F G A A | G F D C E D |]

Результат: уперше співак міг прочитати мелодію, якої ніколи не чув. Гвідо стверджував, що за його методом учні за кілька місяців засвоювали те, на що раніше йшли роки. Уся записана західна музика, аж до нот на твоєму пюпітрі, походить від цього винаходу.

Жінка-композиторка в XII столітті

Літургійний спів не лише анонімний. Німецька абатиса Гільдеґарда Бінґенська (1098–1179) — учена, поетеса й візіонерка — складала власні піснеспіви з широкими мелодичними дугами, що часто злітають дуже високо, а також співану виставу Ordo Virtutum. Вона одна з перших жінок-композиторок, чиї ім’я та твори нам відомі.

Жива традиція

У XIX столітті ченці абатства Солем у Франції вивчали старовинні рукописи, щоб відновити хорал таким, яким його співали в Середньовіччі; їхні видання використовують досі. А 1994 року альбом григоріанського хоралу, записаний іспанськими ченцями монастиря Санто-Домінго-де-Сілос, став світовим бестселером: доказ того, що ця дуже давня музика й сьогодні промовляє до слухачів.

Послухай

• Dies irae і Victimae paschali laudes (дві відомі секвенції).
• Алілуя з меси, щоб почути довгі мелізми.
• Гімни Ut queant laxis і Veni Creator Spiritus.
• Гільдеґарда Бінґенська: фрагменти з Ordo Virtutum.