Фолк і гітара

Слово folk означає «народ». У XX столітті воно стало означати музику, що несе традиційні пісні далі простими засобами: голос, гітара (або банджо, губна гармоніка) і слова, які мають вагу. Її історія невіддільна від історії платівок, радіо і великих суспільних рухів.

Коріння: записана сільська музика

У 1920-х роках американські звукозаписні компанії виявили, що музика сільських жителів має свою публіку. 1927 року в Бристолі, на межі Теннессі й Вірджинії, продюсер Ральф Пір за кілька днів записав Carter Family і Джиммі Роджерса: ці сесії часто вважають відправною точкою кантрі. Водночас записували блюзменів Півдня, а також скрипалів і аппалачських виконавців балад, спадкоємців старих пісень Шотландії, Ірландії та Англії. Банджо, предками якого є африканські лютні, було частиною цього пейзажу.

Джон і Алан Ломакси об’їздили Сполучені Штати для Бібліотеки Конгресу; 1933 року вони зустріли у в’язниці співака й гітариста Ледбеллі. 1952 року Anthology of American Folk Music, збірка старих платівок на 78 обертів, укладена Гаррі Смітом, стала біблією для покоління молодих музикантів.

Вуді Гатрі й пісня протесту

Під час Великої депресії 1930-х років Вуді Гатрі мандрував Америкою з гітарою разом із розореними фермерами й робітниками-мігрантами. Він написав сотні пісень про їхнє життя, зокрема This Land Is Your Land (1940). Піт Сігер зі своїм банджо і гуртом The Weavers продовжив традицію: змусити публіку співати, обстоювати справедливі справи.

Відродження 1960-х

Наприкінці 1950-х років молоді студенти заново відкрили ці пісні. Кав’ярні Ґрінвіч-Вілледжу в Нью-Йорку і фолк-фестиваль у Ньюпорті (з 1959 року) стали сценами фолк-відродження: Джоан Баез, Боб Ділан, Peter, Paul and Mary, згодом Simon & Garfunkel. Фолк ішов пліч-о-пліч із рухом за громадянські права і протестами проти війни у В’єтнамі. 1965 року в Ньюпорті Ділан зіграв з електрогітарою і рок-гуртом: частина публіки обурилася, але відтоді фолк і рок уже не переставали змішуватися.

Це було не лише американське явище: у Британії та Ірландії гітаристи, як-от Деві Грем і Берт Янш, винайшли стиль, що поєднує фолк, блюз і джаз (Грем популяризував стрій DADGAD); у Франції chanson à texte (Брассанс, Брель, Барбара) ставила слова на перше місце; у Латинській Америці nueva canción Віолети Парри і Віктора Хари співала про соціальну справедливість.

Фолк-гітара: цінні прийоми

• Відкриті акорди в перших позиціях, які грають боєм медіатором або пальцями.
• Перебір зі змінним басом (його популяризував Мерл Тревіс, звідси назва Travis picking): великий палець грає рівні басові ноти на долі, а інші пальці додають мелодію і ноти між долями. Гітара стає маленьким гуртом.
• Відкриті строї (open G, open D, DADGAD): відкриті струни утворюють акорд і вільно дзвенять.

Ось принцип перебору зі змінним басом у загальному прикладі: великий палець чергує дві басові ноти на долі (До і Мі, потім Соль і Ре), інші пальці грають між долями.

M:4/4
L:1/8
Q:1/4=90
K:C clef=treble-8
"C" C G E c C G E c | "G7" G, B D f G, B D f | "C" C G E c C G E c | "C" [CEc]8 |]

Американська примітивна гітара

Наприкінці 1950-х років гітарист Джон Фейгі (1939–2001) винайшов інструментальну музику для гітари соло, не схожу ні на що інше: він поєднав кантрі-блюз 1920-х, церковні гімни, класичну музику, а згодом індійські впливи, у відкритих строях і з великим пальцем, що б’є, як метроном. Цей стиль він жартома назвав американською примітивною гітарою (American primitive guitar) і заснував власний лейбл Takoma, що випускав також Роббі Башо і Лео Коттке. У XXI столітті Джек Роуз (1971–2009) та інші гітаристи вдихнули в традицію нове життя довгими, гіпнотичними п’єсами, часом близькими до регтайму, часом до індійських раг.

На що звертати увагу

• Голос на першому плані, часто необроблений, що розповідає історію.
• Акустична гітара (або банджо, губна гармоніка), прості акорди.
• Куплетні форми: куплет, приспів, куплет…
• Для американської примітивної гітари: гітара соло, уперті басові лінії, відкриті строї, довгі п’єси, що повільно розвиваються.

Що послухати

• Anthology of American Folk Music (Гаррі Сміт, 1952), Carter Family, Ледбеллі.
• Вуді Гатрі, Піт Сігер, Джоан Баез, ранній Боб Ділан.
• Джон Фейгі, Роббі Башо, Лео Коттке, Джек Роуз.