Ноктюрн і пісня без слів

У XIX столітті сучасне фортепіано з чавунною рамою і правою педаллю вчиться співати. Композитори мріють перетворити його на оперний голос. Джон Філд вигадує ноктюрн, Шопен підносить його до вершини, Мендельсон пише свої «Пісні без слів», Шуман — п’єси «Альбому для юнацтва» (op. 68). Писати «по-романтичному» — означає вчитися тримати ноту, розфарбовувати гармонію, дати часу дихати.

«Відбитки пальців» стилю

• Співуча мелодія (cantabile), натхненна бельканто: довгі ноти, широкі виразні інтервали (сексти, септими), а коли мелодія повертається — орнаментальні гірлянди (фіоритури).
• Широка ліва рука: басова нота на сильну долю, потім акорд, розкладений на децими й ширше, рівними арпеджіо.
• Педаль, яку міняють з кожною гармонією: вона розтоплює арпеджіо у звуковий ореол.
• Барвиста гармонія: септакорди, зменшені септакорди, побічні домінанти і насамперед хроматичні затримання (аподжіатури) — неакордова нота на долі, що розв’язується на півтон.
• Rubato: права рука не поспішає, ліва тримає рівний рух.
• Форма ABA: мрійливе A, схвильованіше B (часто в спорідненій тональності), прикрашене A'.

Зразок: початок ноктюрну

Ось оригінальний початок ноктюрну в Мі-бемоль мажорі — тональності знаменитого Ноктюрну op. 9 № 2 Шопена, і, як і він, на 12/8:

M:12/8
L:1/8
Q:3/8=48
K:Eb
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] "Eb"G6 B2 A G2 F | "Ab"=B2 c4 e3 c3 | "Bb7"d6 f2 e d2 c | "Eb"B9 z3 |]
[V:LH] E,,B,,G, B,G,B,, E,,B,,G, B,G,B,, | A,,E,C E,CE, A,,E,C E,CE, | B,,F,A, DA,F, B,,F,A, DA,F, | E,,B,,G, B,G,B,, E,,6 |]

Розберімо:

• Такт 1: мелодія спиняється на довгій ноті (Соль, терція акорду — «найніжніший» звук), а потім спускається прохідними нотами.
• Такт 2: на долі — Сі-бекар, що не належить ні до гами, ні до акорду A♭: хроматичне затримання, яке розв’язується на півтон угору, в До. Це крихітне тертя — один із найромантичніших присмаків, які тільки є.
• Такт 3: на B♭7 — Ре-бекар (ввідний тон) на вершині фрази, потім спуск до…
• Такт 4: Сі♭ на акорді E♭, автентична каденція.
• У лівій руці кожна група з шести восьмих починається з низького баса й піднімається більш ніж на півтори октави: без педалі втримати це неможливо — у цьому й суть.

Прикрашаємо мелодію, що повертається

У Шопена тема, що повертається, ніколи не буває ідентичною: вона вбирається у фіоритури. Порівняй просту версію (такти 1–2) з прикрашеною (такти 3–4):

M:4/4
L:1/8
Q:1/4=60
K:C
"C"e4 d2 c2 | "G7"d6 z2 | "C"e/^d/e/f/ e2 =d c B c | "G7"d/e/f/g/ a/g/f/d/ d4 |]

Головні ноти й досі на місці (Мі… Ре… До… Ре), але тепер їх оточують хроматичні допоміжні ноти (Ре♯), прохідні ноти й маленький каскад. Золоте правило: орнамент прикрашає каркас, а не замінює його. Ти маєш могти проспівати просту версію «під» прикрашеною.

Розташування лівої руки

Той самий акорд C, записаний двома способами:

M:4/4
L:1/8
Q:1/4=60
K:C
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] e8 | e8 |]
[V:LH] [C,,E,,G,,]8 | C,,G,,E,G, CG,E,G,, |]

Такт 1: тісний акорд низько в басу. Звучить каламутно, обертони розмиваються. Такт 2: бас сам-один унизу, потім квінта, а терція стоїть вище, у середньому регістрі. Так відтворюється натуральний звукоряд: просторий бас, щільніша середина. Запам’ятай: широкі інтервали внизу, тісні — вгорі.

Зразки Мендельсона і Шумана

У «Піснях без слів» Мендельсона часто є третій шар: мелодія вгорі, арпеджіо посередині (поділені між руками), бас унизу — як співак під супровід арфи. Шуман в «Альбомі для юнацтва» op. 68 («Мелодія», «Перша втрата»…) показує, що можна бути глибоко романтичним у 16 тактах простими засобами: мелодія-зітхання, гармонії, що ковзають півтонами. Послухай їх і занотуй, що чуєш: це твоя бібліотека.

Рецепт стилізації

1. Обери «теплу» тональність (Мі♭, Ля♭, Ре♭ або їхні паралельні мінори) і широкий розмір (12/8, 6/8 або 4/4 з арпеджіо восьмими).
2. Напиши план розділу A на 16 тактів: I – IV – V7 – I | I – VI – II – V7 | потім те саме з іншим закінченням.
3. Склади мелодію з довгих нот із широким виразним інтервалом (секстою) десь у 2-му чи 3-му такті й додай щонайменше одне хроматичне затримання.
4. Напиши ліву руку: бас на сильну долю, далі розкладений акорд. Тримай той самий малюнок арпеджіо впродовж усього розділу.
5. Для повернення теми (A') додай фіоритури довкола головних нот.

Твоя майстерня

1. Скопіюй початок ноктюрну вище в редактор ABC і зіграй його на фортепіано, міняючи педаль щотакту.
2. Напиши наступні 8 тактів (такти 5–12) цього ноктюрну або цілком власний початок за рецептом.
3. У піано-ролі перевір, що ліва рука завжди лишається під мелодією і жодна нота арпеджіо її не перекриває.
4. Візьми свої перші 4 такти й напиши прикрашену версію (A') з допоміжними й прохідними нотами.
5. Бонус: напиши розділ B на 8 тактів, схвильованіший, у паралельному мінорі (до мінор), а потім повернися до прикрашеної теми.
6. Самоперевірка: зіграй, не поспішаючи (rubato). Якщо мелодія співає над ореолом педалі й ніколи в ньому не тоне — у тебе вийшов справжній ноктюрн.