Ноктюрн, страйд і остинато – безкоштовний курс:

· Акомпанемент і фортепіанна фактура · Рівень 4 · 18 хв

Ще три амбітніші фактури, три світи. Романтичний ноктюрн з лівою рукою в широких арпеджіо, оповитих педаллю. Джазовий страйд 1920-х, де ліва рука стрибає між басом і акордом. І остинато — уперто повторювана фігура, що однаково служить бароковій музиці, саундтрекам і мінімалізму. Кожна вимагає вільнішої лівої руки — і кожна перетворює просту мелодію на справжню фортепіанну п’єсу.

1. Ноктюрн: широкі арпеджіо

У Філда й Шопена ліва рука розкладає акорд на понад октаву: бас, потім квінта, потім децима (терція через октаву), і назад униз. З педаллю ці ноти зливаються в ореол, над яким мелодія правої руки співає, як голос. Секрет — інтервал децими (наприклад, До малої октави – Мі першої октави), багатший і відкритіший за тісну терцію.

M:4/4
L:1/8
Q:1/4=60
K:C
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] "C"g6 fe | "Am"e4 dc A2 | "F"c6 A2 | "G7"B2 d2 "C"c4 |]
[V:LH] C,G,CE GECG, | A,,E,A,C ECA,E, | F,,C,F,A, CA,F,C, | G,,D,F,B, C,G,EG, |]

Кожен такт лівої руки піднімається і спадає на одному акорді: педаль можна міняти щотакту (і посеред такту 4, де змінюється акорд). Мелодія повільна й прикрашена невеликими прохідними нотами (Фа–Мі, Ре–До): це bel canto, перенесене на фортепіано.

Порада: щоб ноктюрн звучав, мелодія має лежати над арпеджіо, щонайменше на терцію вище від нього. Якщо ліва рука піднімається до Соль першої октави, розмісти мелодію десь між До і Соль другої октави.

2. Страйд: акробатична ліва рука

Страйд (Джеймс П. Джонсон, Фетс Воллер) чергує низький бас на 1-шу і 3-тю долі з акордом у середньому регістрі на 2-гу і 4-ту. Це вальс на чотири долі з більшим запалом: стрибок лівої руки змушує музику свінгувати.

M:4/4
L:1/8
Q:1/4=132
K:C
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] "C"z2 eg a2 g2 | "F"a2 f2 c2 f2 | "G7"g2 f2 d2 B2 | "C"c4 z4 |]
[V:LH] C,,2 [E,G,C]2 G,,2 [E,G,C]2 | F,,2 [F,A,C]2 C,2 [F,A,C]2 | G,,2 [F,B,D]2 D,2 [F,B,D]2 | C,2 [E,G,C]2 C,,4 |]

Зверни увагу, як чергуються баси: основний тон, потім квінта (До, потім Соль; Фа, потім До). Це рятує від монотонності й малює справжню басову лінію. Ля над акордом C (такт 1) — додана секста, типова барва раннього джазу.

3. Остинато: сила повтору

Остинато — коротка фігура, що повторюється без змін, поки над нею все рухається. Воно створює транс, нав’язливість, гіпноз. Це улюблена зброя кіномузики й мінімалізму — і чудовий спосіб компонувати: щойно остинато знайдено, права рука вільна вигадувати.

M:4/4
L:1/8
Q:1/4=100
K:Am
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] e6 d2 | c4 B4 | c4 d2 e2 | e8 |]
[V:LH] A,,E,A,B, CB,A,E, | A,,E,A,B, CB,A,E, | A,,E,A,B, CB,A,E, | A,,E,A,B, CB,A,E, |]

Остинато кружляє навколо Ля (Ля–Мі–Ля–Сі–До–Сі–Ля–Мі) і ніколи не змінюється. Проте музика йде вперед: мелодія прокладає шлях, і кожна нота правої руки по-іншому забарвлює остинато (Сі в такті 2 створює напругу, повернення до Мі її знімає).

Типові помилки: арпеджіо ноктюрну, що піднімається так високо, що зіштовхується з мелодією; страйд, надто повільний і позбавлений енергії, або надто низький (уникай тісних акордів нижче від До великої октави); остинато, задовге чи надто метушливе — добре остинато вміщується в один такт і одразу запам’ятовується; забувати, що над остинато щось має розвиватися (мелодія, динаміка, регістр).

Твоя майстерня

У піано-ролі склади 8 тактів ноктюрну в До мажорі за сіткою C | ля мінор | F | G7 (двічі). Ліва рука — арпеджіо в межах децими, повільна мелодія вище від До другої октави.
Напиши 4 такти страйду за сіткою C | F | G7 | C, чергуючи в басу основний тон і квінту.
Вигадай остинато на один такт у ля мінорі. Повтори його 8 разів і напиши зверху мелодію, що починається дуже просто (цілими нотами) і стає активнішою (восьмими) в останніх 4 тактах.
Спробуй своє остинато, спершу поімпровізувавши під ладову мінусовку в ля.
Самоперевірка: для кожної фактури зіграй саму ліву руку — чи граєш її без напруги (без розтяжок ширших за октаву, які треба утримувати)?