Імпресіоністські барви

Близько 1890 року в Парижі кілька музикантів утомилися від величної романтичної машинерії, яка завжди мусить «кудись іти». Ерік Саті пише свої «Гімнопедії» (1888), Клод Дебюссі — «Прелюдії» та «Естампи», Моріс Равель — «Гру води». Їхня ідея: гармонії не обов’язково розв’язуватися, вона може просто існувати як барва, як пляма світла на полотні Моне. Для композитора-початківця це чудовий світ: правила розв’язання послаблюються, і єдиним суддею стає вухо.

«Відбитки пальців» стилю

• Цілотонова гама: шість нот на відстані цілого тону (До–Ре–Мі–Фа♯–Соль♯–Ля♯). Немає півтонів — отже, немає ввідного тону, отже, немає тоніки: музика, що пливе (Дебюссі, «Вітрила»).
• Паралельні акорди («planing»): та сама форма акорду ковзає блоком, разом із паралельними квінтами. Те, що забороняла поліфонія, стає барвою (Дебюссі, «Затонулий собор»).
• Лади: дорійський, лідійський (з його світлою підвищеною квартою), міксолідійський, еолійський… замість пари мажор/мінор.
• Пентатоніка: п’ять нот чорних клавіш, спогад про яванський гамелан, почутий на Всесвітній виставці 1889 року (Дебюссі, «Пагоди»).
• Збагачені акорди: великі септакорди, нонакорди, акорди з доданою секстою — без розв’язання.
• Статична гармонія: витриманий бас або два акорди, що гойдаються, педаль, яка змішує резонанси, образні назви.

Цілотонова гама і збільшені акорди

M:4/4
L:1/8
Q:1/4=60
K:C
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] C D E ^F ^G ^A c2 | ^A ^G ^F E D C C2 |]
[V:LH] [C,E,^G,]8 | [D,^F,^A,]8 |]

Кожна нота — і в мелодії, і в акордах — походить з однієї цілотонової гами. Акорди лівої руки — збільшені (великі терції одна над одною): у них немає чіткого основного тону й напрямку. Послухай, як висхідна лінія нікуди не «хоче» йти: це туман, серпанок над водою. Використовуй її малими дозами, бо вухо швидко втомлюється.

Паралельні акорди

M:4/4
L:1/8
Q:1/4=56
K:C
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] [ceg]2 [dfa]2 [egb]2 [dfa]2 | [ceg]8 |]
[V:LH] [C,G,]2 [D,A,]2 [E,B,]2 [D,A,]2 | [C,G,]8 |]

Права рука веде тризвук ступенями гами; ліва йде слідом порожніми квінтами. Викладач гармонії XIX століття закреслив би все це червоним! Тут акорди вже не функції (тоніка, домінанта…), а потовщена мелодична лінія, як хор ченців чи дзвін. Зіграй це pianissimo, з педаллю: це вже маленький собор.

Лідійський лад і гойдання

M:4/4
L:1/8
Q:1/4=66
K:C
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] "Cmaj7"g4 e2 c2 | "D/C"^f4 a2 d2 | "Cmaj7"e4 g2 b2 | "D/C"a2 ^f2 "C"g4 |]
[V:LH] C,2 [E,G,B,]2 C,2 [E,G,B,]2 | C,2 [D,^F,A,]2 C,2 [D,^F,A,]2 | C,2 [E,G,B,]2 C,2 [E,G,B,]2 | C,2 [D,^F,A,]2 [C,G,E]4 |]

Лідійський лад від До — це До мажор із Фа♯. Бас лишається на До (органний пункт), а гармонія гойдається між великим септакордом C і Ре мажором: це Ре над До виявляє Фа♯ — чарівну ноту лідійського ладу, яка звучить невагомо, світло, трохи нереально. Багато саундтреків використовують цей лад, щоб передати диво.

Зразок: гойдання в манері Саті

Гімнопедія № 1 Саті тримається на двох великих септакордах, що безкінечно гойдаються під повільною, оголеною мелодією. Ось оригінальний ескіз, збудований за тим самим принципом:

M:3/4
L:1/4
Q:1/4=72
K:D
%%staves {RH LH}
V:RH clef=treble
V:LH clef=bass
[V:RH] "Gmaj7"z a f | "Dmaj7"e3 | "Gmaj7"z d B | "Dmaj7"c3 |]
[V:LH] G,, [B,DF]2 | D,, [A,CF]2 | G,, [B,DF]2 | D,, [A,CF]2 |]

Низький бас на сильну долю, акорд у середньому регістрі на 2-гу і 3-тю долі: вальс, сповільнений до нерухомості. Мелодія спирається на найбарвистіші ноти: Мі (нона від Ре) і До♯ (велика септима). Ніщо не розв’язується — і саме тому це так гарно.

Рецепт стилізації

1. Вибери образ і робочу назву.
2. Вибери головну барву для A (скажімо, лідійський лад над органним пунктом До) і контрастну барву для B (скажімо, цілотонову гаму або паралельні акорди).
3. Створи статичне тло: витриманий бас або два акорди, що гойдаються.
4. Напиши повільну мелодію, яка затримується на «барвистих» нотах (нона, велика септима, підвищена кварта).
5. Заверши без класичної каденції: витриманий великий септакорд чи нонакорд, що згасає на педалі.

Твоя майстерня

1. Досліди звучання з імпресіоністською мінусовкою: п’ять хвилин імпровізуй лише на чорних клавішах, потім лише цілотоновою гамою.
2. У піано-ролі створи тло на 8 тактів: органний пункт До в басу, гойдання між великим септакордом C і Ре над До.
3. Додай повільну мелодію в лідійському ладі від До (з Фа♯), віддаючи перевагу довгим нотам.
4. Напиши розділ B на 8 тактів із ковзних паралельних акордів, а потім поверни A.
5. Перенеси свою п’єсу в редактор ABC і дай їй образну назву.
6. Самоперевірка: зіграй п’єсу комусь, не називаючи її, і спитай, що ця людина уявляє. Якщо відповідь близька до твого образу — тобі вдалося малювати звуком.