Alexeï Stanchinsky (1888–1914)

Молодий російський композитор, що помер у двадцять шість років; його фортепіанні п’єси, між Скрябіним і модернізмом, досліджують канони, старовинні лади й нерегулярні розміри.

Олексій Станчинський навчався в Москві, зокрема композиції та контрапункту в Сергія Танєєва, великого майстра вченого письма. Сучасники вважали його одним із найперспективніших талантів свого покоління.

Його життя було коротким і неспокійним: він страждав від тяжкої психічної хвороби і помер 1914 року, у двадцять шість років. Його доробок, майже повністю фортепіанний, займає лише кілька сторінок: ескізи, прелюдії, прелюдії у формі канону, сонати.

Його мова виходить від Скрябіна, але дивиться вперед: щільний контрапункт, старовинні лади (як-от лідійський), асиметричні розміри на п’ять чи сім доль, впливи російської народної пісні. Дехто чує в ній передвістя Прокоф’єва і Стравінського.

Для піаністів його короткі п’єси — чудове відкриття: вони вимагають великої ясності голосів і розуміння ладів поза мажором і мінором.

Ноти для фортепіано (1)