Jean-Philippe Rameau (1683–1764)

Теоретик гармонії, клавесиніст і оперний композитор, Рамо панував у французькій музиці XVIII століття, хоча прийшов в оперу пізно, у п’ятдесят років.

Жан-Філіпп Рамо народився 1683 року в Діжоні в родині органіста. Першу частину життя він працював органістом у кількох провінційних містах (зокрема в Клермон-Феррані) і вже 1706 року видав першу книгу клавесинних п’єс.

1722 року його прославив «Трактат про гармонію» (Treatise on Harmony): він пояснює акорди через їхній «фундаментальний бас» і закладає основи теорії гармонії, які викладають досі. Оселившись у Парижі, він видав 1724 року свої Pièces de clavessin (серед них Les Tendres Plaintes і Tambourin), а близько 1727 року — Nouvelles suites, де є La Poule і Les Sauvages.

Лише 1733 року, у п’ятдесят, він дебютував в опері з Hippolyte et Aricie. Далі були Les Indes galantes (1735), Castor et Pollux (1737) і багато інших сценічних творів, що зробили його наступником Люллі та розпалили пристрасні суперечки між його прихильниками й противниками.

Його музика поєднує багату, сміливу гармонію з гострим відчуттям театру й ритму. Танці з його опер, сповнені енергії, — одні з найбарвистіших сторінок французького бароко.

За фортепіано його клавесинні п’єси розвивають спритність, точність мелізмів і відчуття характеру, і вони дуже добре звучать на сучасному інструменті.

Ноти для фортепіано (3)