Dora Pejačević (1885–1923)

Дора Пеячевич народилася в Будапешті в хорватській аристократичній родині, чий маєток був у Нашиці, у Славонії. Перші уроки музики вона отримала вдома, потім удосконалювалася в Загребі, Дрездені й Мюнхені, хоча як композиторка лишалася здебільшого самоукою.

Вона писала музику з підліткових років: її перші фортепіанні п’єси, як-от «Пісня гондольєра» op. 4, належать до того часу. Згодом її каталог поповнили камерна музика, пісні, Концерт для фортепіано соль мінор op. 33 і Симфонія фа-дієз мінор op. 41, яку вважають першою сучасною симфонією в хорватській музиці.

Незалежна, освічена жінка, пов’язана з мистецькими і літературними колами свого часу, після заміжжя вона переїхала до Мюнхена. Там вона й померла 1923 року, невдовзі після народження сина, у тридцять сім років.

Її стиль, живлений Шуманом, Брамсом і Чайковським, поєднує широкий ліризм із гармоніями fin de siècle. Її фортепіанні п’єси, часто короткі, — чудовий вхід у репертуар композиторок.