Johann Jakob Froberger (1616–1667)

Органіст імператорського двору у Відні, великий мандрівник і учень Фрескобальді, Фробергер допоміг утвердити клавірну сюїту й писав «томбо» та плачі вражаючої виразності.

Йоганн Якоб Фробергер народився 1616 року в Штутгарті в родині придворного музиканта. Він вступив на службу до імператора у Відні як органіст і дістав дозвіл поїхати до Рима, щоб навчатися в Джироламо Фрескобальді, найбільшого італійського клавіриста свого часу.

Музикант-мандрівник, він побував у Парижі, де познайомився з французькими клавесиністами й лютністами, і в Лондоні. Він увібрав італійський, французький і німецький стилі та злив їх у дуже особисту мову. Останні роки провів в Ерікурі, поблизу Монбельяра, під опікою герцогині Сибілли Вюртемберзької, і там помер 1667 року.

Його танцювальні сюїти (алеманда, куранта, сарабанда, часто з жигою) допомогли утвердити модель, якою згодом користувалися німецькі композитори аж до Баха. Його токати й фантазії продовжують мистецтво Фрескобальді.

Він знаменитий також програмними п’єсами: Tombeau fait à Paris sur la mort de Monsieur Blancrocher, Lamentation на смерть імператора Фердинанда III і Méditation faite sur ma mort future. Ці сторінки, які слід грати у вільному темпі «avec discrétion», мають рідкісну для свого часу напругу.

Для піаністів Фробергер відчиняє двері до барокової ритмічної свободи: навчитися грати без метронома, даючи гармонії дихати.

Ноти для фортепіано (4)