Claude Debussy (1862–1918)

Народжений 1862 року в Сен-Жермен-ан-Ле, Клод Дебюссі вступив до Паризької консерваторії в десять років. Обдарований піаніст, він вирізнявся пристрастю до заборонених гармоній. 1884 року він здобув Римську премію.

Під впливом поетів-символістів, Вагнера, а згодом яванського гамелану, почутого на Всесвітній виставці 1889 року, він винайшов нову мову: «Прелюдія до „Пообіддя фавна“» (1894), опера «Пеллеас і Мелізанда» (1902), «Море» (1905).

Його фортепіанна музика — неодмінна: «Бергамаська сюїта» (з «Місячним сяйвом»), «Естампи», «Образи», «Дитячий куточок», написаний для доньки, два зошити Прелюдій і Етюди 1915 року. Він використовує цілотонову й пентатонічну гами, старовинні лади, паралельні акорди і резонанси педалі.

Його називають «імпресіоністом» — ярлик, якого він не любив. Помер у Парижі 1918 року. Для піаністів Дебюссі — школа вслухання в сам звук: найтонша динаміка, баланс звукових планів і витончена педаль.